Читать книгу Казки і легенди часів Київської та Галицької Русі - Сборник - Страница 31

Було колись народу стільки, як трави та листу. В той час появилася велика пошесть – чума, а інакше її називали мор або вимітка, бо все, що живе, вимітала із села, як віником.

Та чума ходила з села на село, з хати до хати людиною або твариною, а то якоюсь негарною дівчиною, або перекинеться в чорного кота чи в собаку.

Чума-дівчина раз прийшла до одного бідного селянина, а жінка його й каже:

– Нема в мене багатства та розкошів, а що маю при своїй душі, та й з того вділю, аби ти не голодувала, бо хто його знає, може, й мені ще доведеться колись ходити за милостинею…

– Мені не дивно з вас, – каже дівчина-чума, – що все віддали, тому й живими залишитесь.

Чума-дівчина далі пішла селом і повернула до одного багача.

– А де є твій тато? – запитала чума-дівчина малого хлопчика, який сидів біля хати.

– Тато пішов на поле, – відповів малий хлопчик.

– А чого пішов? – запитала, мовби нічого й не знала.

– Казав, що по селу ходить якась чума і щоб його вдома не знайшла…

– Ага, щоб не знайшла, – повторила чума-дівчина.

Тоді знову запитала в малого хлопчика:

– А твоя мама де поділася?

– А мама в димар сховалася.

– Ой, хитра ж твоя мама… – сказала чума-дівчина. – Ану йди і поклич маму, най прийде сюди.

Хлопчик побіг за мамою, а вона мертва.

Чума-дівчина за селом перекинулася в чорного кота, йде полем і стрінулася з тим самим багачем, що втік від неї.

– М’яв, м’яв, – зам’явкала чума-кішка і втерлася багачеві в ногу.

– Не йдеш ти від мене до дідька! – закричав багач і копнув кота.

Недалеко пройшов багач і на дорозі впав неживий.

Дорогою йде чума-кішка й стрінулася з бідним чоловіком.

– М’яв, м’яв, – біля нього зам’явкала.

– Кішечко, небого, ходи до мене.

Селянин взяв кішку-чуму на руки, погладив, пригорнув до себе й приніс додому та каже жінці:

– Жінко, я знайшов бідну кішку, напевно, зо три дні нічого не їла, голодна має бути… В нас кішки немає, то хай би в нас залишилась.

– А що б їй дати їсти, коли в нас немає молочка? – забідкалася жінка.

– Йди до сусідки і попроси від них молока.

Жінка побігла до сусідки, але та не хотіла позичити молока, сказала:

– За гроші продам, а позичити не позичу, бо чим мені віддаси, коли у тебе немає корови.

– Як не хочеш позичити, то продай за гроші.

Жінка нагодувала кішку-чуму, а незабаром кішка випросилася надвір та прямо пішла до тої сусідки, звідки принесли молока.

Коли жінка побігла за кішкою, багачка вже лежала серед хати мертвою та в руці тримала гроші за продане молоко.