Читать книгу Кінець зміни - Стивен Кинг, Клайв Баркер, Стівен Кінг - Страница 15

Z
Січень 2016 року
12

Оглавление

Вони вже майже вийшли на під’їздну доріжку, коли з Ходжесом стається дещо нове: раптовий больовий імпульс під лівим коліном – таке відчуття, ніби вдарили ножем. Він скрикує і від здивування, і від болю, схиляється, розминає руками болючий суглоб, щоб могти зрушити з місця. Чи щоб хоча б трохи полегшало.

Том схиляється до нього – і жоден з двох не помічає старий «шевроле», котрий повільно суне Гіллтоп-кортом. На його потертих синіх боках видно плями червоної ґрунтівки. Немолодий чолов’яга за кермом ще зменшує швидкість і роздивляється двох коло гаража. Потім «шевроле» розганяється, випустивши з вихлопної труби хмару блакитного диму, і проминає будинок Еллертон і Стовер, прямуючи до повороту в кінці вулиці.

– Що це було? – питає Том. – Що з вами?

– Судома, – цідить крізь зуби Ходжес.

– Розітріть.

Ходжес болісно посміхається з-під розкуйовдженого чуба:

– А що ж я, по-вашому, роблю?

– Можна я?

Том Сауберс, ветеран фізіотерапії завдяки походу на один ярмарок вакансій шість років тому, відсуває руку Ходжеса вбік. Знімає рукавичку й береться пальцями за коліно. Міцно.

– Ой, Господи! Бля, боляче!

– Знаю, – каже Том. – Тут нічого не вдієш. Перенесіть якомога більше ваги на здорову ногу…

Ходжес так і робить. «Шевроле малібу» з латками нудночервоної фарби знову поволі проїжджає повз них – тепер уже вниз із гірки. Водій знову обдаровує їх довгим поглядом – і розганяє машину.

– Попускає… – каже Ходжес. – Дякувати Богу за маленькі приємності.

Ногу справді відпустило, а от живіт горить і спина болить, як побита.

Том стурбовано на нього дивиться.

– У вас точно все гаразд?

– Так. Просто ногу звело, та й усе.

– А ще може бути тромбоз глибоких вен. Ви ж уже не хлопчик, Білле. Вам треба перевіритися. Якби при мені з вами щось сталося, Піт мені б ніколи не пробачив. І сестра його теж. Ми так вам зобов’язані!

– Усе під контролем, завтра мені саме до лікаря, – каже Ходжес. – А тепер рушаймо звідси. Такий холод.

Кроків два-три він ще робить шкутильгаючи, після чого біль під коліном залишає його остаточно і він може йти нормально. Нормальніше за Тома. Того квітнева зустріч із Брейді Хартсфілдом у 2009 році нагородила кульгавістю на все життя.

Кінець зміни

Подняться наверх