Читать книгу Ренідео Новий Рік - Тата Астері - Страница 10

Одного разу минулою осені ми гуляли в лісі. Раптом на рукав моєї куртки сіл Богомол. Він був ніжно-зеленого кольору. Я здивувалася, зняла його зі свого одягу, і посадила у траву. Але мені здалося, що він неохоче від мене пішов, і навіть тримався лапками за тканину!

Потім ми сіли в машину і поїхали додому. Раптом я знову побачила Богомола на своїй куртці! Стало зрозуміло, що в нього свої плани.

Вдома я посадила свого гостя на письмовий стіл, налила йому водички в кришечку і поклала кілька травинок. Не хотілося саджати його в клітку або коробку, все-таки це вільний лісовий Богомол!

Так почалася наша дружба. Він поводився незалежно. Іноді зникав на кілька днів. Іноді сидів тихо біля комп'ютера і спостерігав за моєю роботою. Іноді висів на віконній шторі. Мені з ним було дуже добре. Такий чудесний друг, який прийшов за своїм бажанням!

Так минуло місяців два. Потім мій Богомол десь заснув. Він перестав з'являтися. Але я його завжди пам'ятаю і люблю. Також я думаю, що він допомагає мені писати казки для вас. От і зараз я згадала свого друга Богомола і зраділа. Буду писати далі. Сподіваюся, вам подобаються наші історії!