Читать книгу Ренідео Новий Рік - Тата Астері - Страница 2

Глава перша

.

Початок

Коли приходить літо… О-О-О, коли приходить літо, можна закинути на верхню полицю шафи шкільні рюкзаки і поїхати до Бабусі на канікули. Соня та Девід так і зробили. Нашим героям пощастило – їхні Бабуся та Дідусь жили в Південному місті в будиночку прямо на березі моря. Там був маленький садочок: три яблуньки, три мандаринові деревця та три кущі смородини.

Бабуся була художницею. Вона любила малювати троянди, півонії і також засмаглих дітей на березі моря. А Дідусь – моряком. На цей час він саме був у морі. Бабуся одна зустріла онуків на вокзалі, обійняла, поцілувала і сказала:

– Так, за рік ви підросли і цілком можете бути моделями для художниці, тобто, для мене. От тільки треба терміново засмагнути, ви обоє занадто білого кольору!

Наступного ранку Бабуся поклала до кошика яблука, булочки та апельсиновий сік. Ще вона взяла покривало з пальмами та дістала із шафи лопатки:

– Ось ваші чарівні лопатки для будівництва замка!

Діти зраділи:

– Як добре, що ти їх зберегла з минулого літа! А наш кошик для черепашок?

– Усе є. У мене завжди все є. Ось і ваш кошик! – Бабуся легко стала на стілець і дістала з верхньої полиці замашний кошик.

Коли маленька дружна експедиція спустилася до Моря, воно дуже зраділо і заспівало:

– Як славно! Як славно! Отже, ви приїхали!

– Привіт, дороге Море! – Засміялися діти. – Зараз ми збудуємо тобі Замок у подарунок!

Вони швиденько назбирали водоростей і виклали з них огорожу для своєї території. Усередині було достатньо місця для покривала з пальмами, кошика із продуктами, кошика для черепашок, бабусиного мольберта та майбутнього замка. Соня і Девід побігли купатися, і Море ласкаво похитало їх на своїх хвилях. Потім діти почали будувати Замок. Справ було багато, і час летів непомітно.

– Знаєш, – сказала Соня Девіду, – відпочиньмо, – головні роботи ми зробили. Навіть канал готовий між Замком і Морем.

– Так, давай просто посидимо, – погодився Девід.

Раптом діти побачили, що канал, який вони щойно закінчили, почав збільшуватися, і в нього з Моря запливла справжня Зелена Черепаха! Зверху на ній сидів засмаглий веселий хлопчик. Він сказав:

– Привіт! Добре, що ви прокопали цей канал. Тепер ми зможемо дружити! Давайте

знайомитися. Це Зелена Черепаха, її звати Желі. А моє ім'я Гермес, я завжди подорожую і знаю всю нашу планету. Хочете, покажу вам все, що завгодно?

– Звичайно! – Розгубилися діти. – Тільки ми не знаємо, що ми хочемо.

– Тоді треба почати з моєї батьківщини, це острів Різдва в Тихому океані, – авторитетно заявила Желі.

– Якщо так, можна показати дітям, як вся планета святкує Новий рік, – приєдналося до розмови Море, прошепотівши це через маленькі хвильки. – А починається свято саме на острові Різдва!

Тут Море висвітило у воді сонячне золоте яйце – кокон, на якому ясно було видно годинник. За цифрами на циферблаті вималювалися карти різних країн.

– Як цікаво! Адже це справжня казка! – здивувалася Соня. – Я думала, Новий рік буває тільки взимку.

– Звичайно, казка, – весело кивнув Гермес. – Усе буває завжди, у тому числі свята і казки.

– А як же Бабуся? Хіба вона нас відпустить у таку далеку подорож? – Засумував Девід.

– Не хвилюйтеся, адже час плине скрізь по-різному. Тут, на березі мине тільки п'ять хвилин. – Пояснив Гермес.

– Бабусю, можна ми покупаємося з Гермесом і Желі п'ять хвилин? – запитали діти.

– Так-так, звичайно, тільки не довше. – Трохи неуважно відповіла Бабуся. Вона саме малювала сонячний промінь на білій пелюстці півонії, тож була дуже зайнята.

– Сідайте мені на спину, – Запросила всіх Желі і впевнено попливла до цифри 12 на циферблаті Сонячного Яйця, яке водночас виглядало Сферою, Капсулою, Хмариною.

Лише мить – і попереду з`явився…