Читать книгу Дякую за запізнення: керівництво для оптимістів сучасності - Томас Фридман - Страница 15

Споживачі тішилися всіма цими проривами в мережевій роботі, але хтось мав усе те запакувати в телефон, який можна носити в кишені й насолоджуватися фронтальною революцією; найбільше доклав до цього руку Ірвін Джейкобс. У пантеоні великих новаторів, які започаткували добу інтернету, – Білл Ґейтс, Пол Аллен, Стів Джобс, Ґордон Мур, Боб Нойс, Майкл Делл, Джефф Безос, Марк Ендріссен, Енді Ґрув, Вінт Серф, Боб Кан, Ларрі Пейдж, Сергій Брін, Марк Цукерберґ, – треба залишити кілька рядків для Ірвіна Джейкобса та додати Qualcomm до переліку компаній, про які ви мало що чули.

Qualcomm для мобільних телефонів відіграв таку саму роль, як Intel і Microsoft для десктопів та лептопів, – винахідник, дизайнер, виробник мікрочипів і програмного забезпечення для смартфонів та планшетів. Достатньо відвідати музей Qualcomm у Сан-Дієго, де розташована сама компанія, і подивитися на перший мобільний телефон – маленька валізка й телефон згори, які вони виготовляли 1988 року, – щоб віддати належне поступу компанії за законом Мура. Сьогодні Qualcomm продає свої вироби не споживачам, а виробникам телефонів та постачальникам послуг, і при цьому, звичайно, більшість людей про Джейкобса та його роль у запуску мобільних телефонів у виробництво не чула. Тож треба це згадати.

Як він сам мені пояснив в інтерв’ю в кав’ярні, що у вестибюлі осередку Qualcomm, у нього в житті одна пріоритетна мета: «Я хочу, щоб усі люди на землі мали власний телефонний номер».

Нині у свої 82 роки Джейкобс так само завзятий; у нього тепла дідусева усмішка, як у всіх великих новаторів, яких люди спершу вважали божевільними: «Це так чудово познайомитися з вами… а тепер посуньтеся з дороги, бо я маю зруйнувати ваш бізнес. О, і вдалого вам дня!»

Ми сьогодні забуваємо, що про те, щоб мати власний телефон зі своїм унікальним номером, у 1980-ті роки годі було й мріяти. Та й не був він такою необхідною річчю, як тепер здається. Джейкобс викладав інжиніринг у MIT, де він видав у співавторстві підручник із цифрового зв’язку. 1966 року він спокусився на чудовий клімат на заході й обійняв посаду в Каліфорнійському університеті в Сан-Дієго. Незабаром після прибуття він разом із колегами створив консалтинговий стартап із телекомунікацій під назвою Linkabit, котрий він зареєстрував 1968 року та згодом продав.

У 1980-ті роки бізнес мобільних телефонів лише розпочинався. Телефони першого покоління були аналоговими й для приймання-передавання використовували FM-діапазон. Кожна країна розробляла власні стандарти, і в Європі, яка спершу була лідером у цій технології, роумінг між країнами був дуже ускладнений. Наступне покоління (телефони з 2G) використовувало новий європейський стандарт цифрових стільникових мереж, які називалися GSM14 і використовували TDMA15 як протокол зв’язку. Усі уряди європейського спільного ринку долучилися до стандарту GSM 1987 року, що дало змогу користуватися роумінгом і здійснювати та отримувати дзвінки в усіх західноєвропейських країнах. Відтак ЄС намагався лобіювати приєднання всього світу до цього стандарту, і перед вели такі компанії, як Ericsson і Nokia.

Приблизно в цей час 1985 року Джейкобс із колегами заснував новий телекомунікаційний стартап Qualcomm. Одним із перших клієнтів стала компанія Hughes Aircraft. «Hughes Aircraft запропонувала нам проект, – згадував Джейкобс. – Компанія подала заявку до Федеральної комісії зв’язку на систему мобільного сателітного зв’язку та звернулася до Qualcomm із запитом, чи є в нас нові технічні вдосконалення, що згодилися б до цієї заявки».

Спираючись на попередні дослідження, Джейкобс вважав, що протокол множинного доступу з кодовим розділенням каналів (CDMA) кращий для поступу, бо значно збільшує потужність бездротового зв’язку, а отже, залучає набагато більше людей до мобільної телефонії – з підтримкою більшої кількості передплатників на сателіті, – ніж європейський протокол TDMA.

Але тим часом починали розвиватися європейський протокол GSM та американські еквіваленти TDMA і майже всі інвестори ставили Джейкобсу те саме запитання: «Навіщо нам ще одна бездротова технологія, якщо добре себе зарекомендували GSM і TDMA?»

Джейкобс пояснив, що і CDMA, і TDMA працювали, надсилаючи на одній радіохвилі певну множину розмов. Але CDMA здатний використовувати природні паузи в мовленні людей, що давало змогу пересилати більше одночасних розмов. Це технологія розмитого спектру, за якою кожний дзвінок одержує код, який пересилається широким радіочастотним діапазоном і потім реконструюється у приймачі, дозволяючи багатьом користувачам одночасно працювати в одному діапазоні завдяки кодуванню складним програмним забезпеченням та іншими технологіями. Широкий діапазон зменшує інтерференцію, що генерується розмовами з інших вузлів стільникового зв’язку. На відміну від цього, при TDMA кожний дзвінок займає свій слот. Це обмежує ефект масштабу, бо в оператора мобільної мережі може не залишитися слотів, якщо забагато людей подзвонить одночасно. Будь-яка система може перевантажуватися, але TDMA перевантажиться швидше з меншою кількістю дзвінків. Тож CDMA дає змогу використовувати діапазон набагато ефективніше; згодом ця технологія підтримуватиме пересилання широкосмугових даних бездротовими мережами. Коротше кажучи, TDMA – це шлях до закоркованості каналу. CDMA – шлях до безмежної пропускної здатності каналу. І Джейкобс схильний думати, що одного дня цей фактор стане вирішальним.

Джейкобс із колегами за часів Linkabit працювали з однією із трьох мереж, які брали участь у першій демонстрації інтернету 1977 року. Уже тоді він міг собі уявляти, що колись стільникові телефони зможуть бути використані для виходу в інтернет. Коли Джейкобс зі своїм колегою Клайном Ґілгаузеном запропонували альтернативний підхід, підприємства з випуску телефонів сказали, що це заскладно й надто дорого та не збільшить потужність. Ба більше, як на початку 1990-х років люди дивилися на використання стільникових телефонів для виходу в інтернет? Та вони просто були щасливі, коли дзвінок не пропадав. Тим часом Hughes відмовився від спільного проекту й таким чином дав змогу Qualcomm – стартапу, що ступав перші кроки, – зберегти право на інтелектуальну власність і патенти, розроблені для мобільної телефонії.

Невдале рішення для Hughes, бо Джейкобс не здавався.

«Тож улітку 1993 року ми випустили тимчасовий стандарт CDMA, проте нам досі не вдавалося переконати виробників ручних телефонних апаратів розпочати випуск CDMA-телефонів, – сказав Джейкобс. – Ми все робили самі: чипи, програмне забезпечення, телефони, створювали інфраструктуру вузлів зв’язку, бо ніхто більше не хотів». Однак у вересні 1995 року Джейкобс переконав гонконґську телефонну компанію Hutchison Telecom погодитися на протокол і телефони CDMA Qualcomm; так з’явився перший у світі великий комерційний оператор, який працював за цією технологією.

«Доти всі сумнівалися в комерційній спроможності CDMA, – розповідав він. – Це було в жовтні 1995 року, а 1996 року Південна Корея почала використовувати наші телефони, виготовлені в Сан-Дієго. Якість голосу була краща, перерваних дзвінків менше, а масштаби пересилання голосу й даних значно перевершували можливості TDMA».

Це підготувало ґрунт для вирішального змагання між протоколами CDMA та TDMA. Телефони 2G могли пересилати голосову інформацію та трохи тексту, але зі зростанням популярності інтернету оператори й виробники визнали потребу в ефективному бездротовому доступі до інтернету й запропонували третє покоління (3G) стільникового зв’язку, що дозволить ефективно пересилати велику кількість голосової та цифрової інформації. У світі тривало змагання телефонних стандартів.

Отже, Джейкобс переміг, а європейський стандарт GSM / TDMA програв. Вони програли, бо кінцевий діапазон за їхньою технологією був обмежений, а можливості CDMA в такому самому діапазоні були набагато ширші, до того ж навантаження незабаром завдяки інтернету значно зросло. Про ці змагання й війни, що були кривавими, ніхто вже й не згадує. Американський стандарт переважав не тільки тому, що він виявився кращим, але й тому, що в Європі стандарти ухвалювали уряди, а у США уряд дозволяв ринку робити вибір і багато хто вибрав CDMA Джейкобса. Багато що з цього, мабуть, пройшло повз вас, але наслідки були дуже важливі. Більшість населення планети заходить сьогодні в інтернет з телефона, а не з лептопа чи десктопа. А зміни у швидкості й тарифах (завдяки чому смартфони як технологічна платформа розвивалися найшвидше в історії) сталися тому, що Джейкобс рано розпізнав, що саме CDMA активно підтримуватиме доступ до інтернету й пересилання голосової інформації.

Звичайно, можна сказати, що, зрештою, усе колись винаходять і хтось би все одно прийшов до CDMA як основи мобільного інтернету. Можливо. Але саме завдяки титанічній наполегливості Джейкобса у просуванні стандарту CDMA, коли всі інші знехтували винаходом і Європа розвивалася в іншому напрямку, він став швидшим, далекосяжнішим і дешевшим. Побічним впливом можна вважати перехід американських телефонних компаній на 3G та 4G. Тим часом, коли почалося масове використання протоколу та програмного забезпечення, Qualcomm вийшов із бізнесу з виробництва телефонів і передавальних платформ, зосередившись на чипах та програмному забезпеченні.

Сьогодні, за словами Джейкобса, «люди скрізь у світі мають голосовий та ефективний доступ до інтернету, а це сприяє освіті, економічному зростанню, здоров’ю та гарному врядуванню». «Одна з ключових причин нашої перемоги, – сказав він, – полягала в тому, що, попри більшу складність впровадження CDMA, людей цікавила лише потужність чипів у той час. Вони не зважали на те, що закон Мура дасть змогу технології поліпшуватися кожні два роки й дозволить зрости ефективності завдяки CDMA». Люди говорять, що ви йдете не на той хокей, де є шайба, а на той, де є шайба у грі, – отож і Qualcomm пішов туди, де шайба була у грі: вона розвивалася за законом Мура, і крива зростання схожа була на ключку. «Десь на початку 2000-х, коли ми намагалися вийти на ринки Індії й Китаю, – розповідав Джейкобс, – я зробив несамовитий прогноз про те, що колись ми побачимо телефони за сто доларів. Зараз в Індії вони коштують менш ніж 30 доларів».

Проте сімейні винаходи Джейкобсів на тому не зупинилися. Наприкінці 1997 року в Пола Джейкобса, котрий згодом змінив батька на посаді виконавчого директора, виникла несподівана ідея.

Якось у Сан-Дієго він прийшов на нараду, взяв стільниковий телефон Qualcomm, стулив його з органайзером Palm Pilot і сказав своїй команді: «Ось що ми тепер зробимо». Ідея полягала в створенні пристрою, що поєднуватиме Palm Pilot (тоді цей кишеньковий комп’ютер містив календар, філофакс, адресну книжку, щоденник-планер, нотатник із можливістю робити записи стилусом і бездротовий текстовий веб-браузер) зі стільниковим телефоном 3G. Тоді, якщо треба було телефонувати на номер телефону з адресної книжки, досить було клікнути по ньому, щоб стільниковий телефон зробив набір. За допомогою цього пристрою можна також було виходити в інтернет. Джейкобс запропонував Apple партнерство з Qualcomm у цій справі, використовуючи Apple Newton, що був конкурентом Palm.

Проте Apple (це відбувалося напередодні приходу Стіва Джобса) відмовився й цим убив Newton. Тож Джейкобс подався до компанії Palm і разом вони 1998 року створили перший «смартфон» Qualcomm pdQ-1900. Це був перший телефон, який передавав не лише текстові повідомлення, а й поєднував цифровий бездротовий мобільний широкосмуговий зв’язок з інтернетом із тачскрином і відкритою ОС, на котрій працювали завантажувані застосунки. Qualcomm згодом створив перший мобільний телефон із використанням магазину застосунків, котрий називався Brew і який Verizon вивів на ринок 2001 року.

Пол Джейкобс докладно пригадує той момент, коли він знав, що ось-ось мала відбутися революція. На Різдво 1998 року він сидів на пляжі в Мауї. «Я взяв прототип pdQ-1900, який вони надіслали мені, і в пошуковику AltaVista набрав «суші Мауї». Для бездротового зв’язку тоді використовували Sprint. На екрані з’явився ресторан суші в Мауї. Не пригадую його назви, але смак суші був чудовий! Я відчув нутром, що моя реалізована теорія про пов’язання органайзера Palm із виходом в інтернет геть усе змінить. Дні кишенькового комп’ютера-комунікатора добігли кінця. Я шукав щось потрібне мені, абсолютно не пов’язане з технологією. Сьогодні здається очевидним, що то було нове, особливе відчуття: ви сидите на пляжі в Мауї та знаходите собі найкраще суші».

Пол Джейкобс слів на вітер не пускає: «Ми здійснили смартфонову революцію». Але потім спохопився й додав, що вони вже випередили свій час… і відстали від нього. Перший пристрій був якийсь неоковирний: він не мав зручного інтерфейсу для користувача й чудового дизайну, які Стів Джобс запропонував для айфона компанії Apple 2007 року, а також він вийшов на ринок до появи широкосмугового інтернету, необхідного для різних функцій.

Отже, Qualcomm знову зосередився на начинці смартфона. Удосконалення Qualcomm стосувалися технологічних аспектів програмного й апаратного забезпечення, що давало змогу ущільнити пакування та стискання бітів; Джейкобс вважає, що показники можуть покращуватися й далі – може, й у тисячу разів, – поки пристрій досягне своєї межі. Більшість вважає, що може дивитися «Гру престолів» на своєму стільниковому телефоні, бо телефон Apple виявився кращим. Ні, Apple справді дав вам більший екран і ліпший дисплей, проте від буферизації він зміг відмовитися завдяки тому, що Qualcomm, AT&T та інші вклали мільярди доларів у створення бездротової мережі й удосконалення телефонів.

Погляньмо на це прискорення: 2G – пересилання голосу й даних простим текстом, але не через інтернет; 3G – є з’єднання з інтернетом, але рівень швидкості й незручності нагадував часи, коли для виходу в онлайн потрібен був модем і набір на клавіатурі; 4G – бездротовий сучасний стандарт, безшовне широкосмугове з’єднання по наземному кабелю з прямим доступом до застосунків із великою кількістю цифрової інформації, зокрема відео. А яким же буде 5G? Інженери Qualcomm кажуть, що на цій стадії займенників уже немає – «ви/ти», «мене», «я» – телефон розпізнає, хто ви, куди хочете податися, з ким бажаєте з’єднатися, передбачить те й інше, і все це зробить за вас.

Кріс Андерсон, дописувач Foreign Policy на теми технологій, писав у цьому часописі 29 квітня 2013 року:

Складно доводити, що ми не живемо в період експоненційного зростання технологічного новаторства. Персональний дрон – це мирний дивіденд смартфонових воєн, а всі компоненти смартфона: сенсори, GPS, камера, процесори з ядром, що працює в режимі асинхронного відгуку, бездротовий зв’язок, пам’ять, акумулятор, – працюють при дивовижній економії на масштабах на інноваційних машинах Apple, Google та ін., що коштують лише кілька доларів. Ще десятиліття тому це все було таким собі «унобтанієм»16, що використовував військово-промислові технології, а тепер його можна придбати в роздрібній мережі магазинів радіоелектроніки RadioShack. Я не бачив, щоб технологія розвивалася швидше, ніж зараз, а все завдяки тому, що в кишені у вас є суперкомп’ютер.

А щодо Ірвіна Джейкобса, то ви його ще не знаєте. На прощання він мені сказав: «Ми все ще живемо в добу автівок у плавниковому стилі».