Читать книгу Дякую за запізнення: керівництво для оптимістів сучасності - Томас Фридман - Страница 20

Але якщо такі трансформації реальні, то чому їм треба стільки часу в показниках продуктивності, як їх визначають економісти: відношення виробництва товарів і послуг до людино-годин, витрачених на їхнє продукування? Оскільки вдосконалення веде до її зростання, цю важливу тему завзято обговорюють автори публікацій з економіки. Економіст Роберт Ґордон у книжці «Приріст і занепад американського зростання: рівень життя у США після Громадянської війни» переконливо доводить, що дні постійного зростання залишилися в минулому. Він вважає, що великих здобутків вдалося досягти за «особливе століття» 1870—1970 рр. завдяки автомобілям, радіо, телебаченню, сантехніці, електрифікації, вакцинам, чистій воді, авіаперевезенням, центральному опаленню, утвердженню прав жінок, кондиціонерам та антибіотикам. Ґордон сумнівається, що нинішні технології зумовлять такий самий стрибок продуктивності, як це сталося протягом особливого століття.

Але Ерік Брінйолфсон із MIT протиставив песимізму Ґордона свій аргумент, який я вважаю переконливішим. При переході від економіки індустріальної доби до економіки, яку стимулює комп’ютер, інтернет і мобільний широкосмуговий доступ, тобто економіки супернової, нам стає дедалі важче пристосовуватися. І менеджери, і працівники мають перейматися цими новими технологіями: не просто засадами їхньої роботи, а й переглядом нормативних документів для заводів, бізнесових проектів та урядів. Таке саме, зауважує Брінйолфсон, відбувалося 120 років тому під час Другої індустріальної революції, коли запроваджувалася електрифікація, тодішня супернова. Для збільшення продуктивності старі заводи треба було не просто електрифікувати: треба було конструктивно змінювати будівлі й бізнесові процеси. Знадобилося 30 років, щоб одне покоління менеджерів і працівників вийшло на пенсію та з’явилось нове покоління, щоб повною мірою використати нові можливості продуктивності завдяки новому джерелу енергії.

У грудні 2015 року проведене Глобальним інститутом Мак-Кінсі дослідження американської промисловості виявило «чималий розрив між секторами, які найбільше користуються цифровими технологіями, й рештою економіки в часі, і що попри масове освоєння нових засобів більшість секторів за минуле десятиріччя насилу надолужили відставання… У зв’язку з тим, що сектори з найменшим використанням цифрових технологій роблять найбільший внесок у ВНП і зайнятість, ми виявили, що загалом економіка США ледве використовує 18 % свого цифрового потенціалу… США треба буде пристосувати свої інститути й систему навчання, щоб допомогти працівникам здобути потрібні навички й пережити цей період переходу та плинності кадрів».

Супернова – нове джерело енергії, і потрібен час, щоб суспільство перебудувалося, щоб навчитися повністю використовувати сучасний потенціал. Гадаю, Брінйолфсон матиме рацію, і ми побачимо позитивні наслідки – широкий діапазон відкриттів у сферах охорони здоров’я, навчання, міського планування, транспортування, винахідництва, комерції, – які стимулюватимуть зростання. Обговорювати це мають економісти й поза межами цієї книжки, але я хочу подивитися, як воно все «витанцюється».

Наразі ми бачимо, що супернова поки що не відбилася в показниках зростання продуктивності нашої економіки, але вона вже робить усі форми технології, а отже, людей, компанії, ідеї, машини й групи, сповненими потужнішої енергії та здатнішими реформувати довкілля в безпрецедентний спосіб і з меншими зусиллями, ніж раніше.

Якщо ви хочете бути виробником, учасником стартапу, винахідником, новатором, то це ваш час. Використовуючи супернову, ви можете зробити значно більше меншими засобами. Як зауважив Том Ґудвін, старший віце-президент із питань стратегування та інновацій у Havas Media, 3 березня 2015 року в есе на TechCrunch.com: «Uber, найбільша у світі компанія таксі, не має власних автівок. Facebook, найпопулярніший у світі власник медіа, не створює контенту. Alibaba, ритейлер із найбільшою капіталізацією, не має власних товарно-матеріальних запасів. Airbnb, найбільший у світі постачальник послуг з оселення, власної нерухомості не має. Відбувається щось цікаве».

Щось справді діється, і решта цього розділу присвячена тому, як великі й малі виробники використовують нові можливості супернової, щоб виготовити щось зовсім нове, а старе зробити швидшим і розумнішим. І не має значення, хто ви: онколог, традиційний ритейлер, модний дизайнер, дистанційний новатор у горах на сході Туреччини або той, хто хоче перетворити житло на дереві на прибутковий центр і здавати його в онлайні туристам, які приїздять із Нью-Йорка або аж із Нової Ґвінеї. У добу супернової найкраще щастить саме виробникам.