Читать книгу Тріщини - Василь Врублевський - Страница 15

Рехнутись можна! Хай би швидше ця сучка прийшла… І де її лиха носить? Сказала на часинку, а минуло вже, мабуть, годин три! Даремно я її пожаліла, даремно взяла до себе! Думала: веселіше буде, та й… чого там критися перед собою? Яке «пожаліла»! Вона мені потрібна, як… Так-так, а що хіба?.. А воно, це дурне дівчисько, і справді кізка нівроку, позиркують в її бік і безбороді козлики, і рогаті одружені козли, та й навіть цапи, яким вже давно пора на цвинтарі тліти, а не жінок очима мацати! Глядуни нещасні, лідери івнисті, геморої смердючі, їздюки недороблені, всіх би повбивала!.. Ніякого від вас діла, тільки повітря даремно псуєте… І зиску ніякого, і порятунку від вас немає. Куди не поткнешся – там і ви, цвіркуни міліметрові, без клепок в голові і язиків в роті! Якого чорта штани носите?! Що ви в матні ховаєте? Та ж у вас того добра – ні сховать, ні показать… Жах! Жах!