Читать книгу Рожева Миша - Віктор Єрофєєв - Страница 13

– Приїхали, – сказав Клоп. – Цар-Дно! Звучить грізно!

– У них є тут Цар? – запитала Маринка у Матіаса.

– Він – Цар, Король, Султан, Бей в одній особі. Для кого як!

– На вибір, – додав Едвард.

– Мені більше подобається Король, – сказала Діана. – Це якось романтичніше!

– Ну, і де тут у них Король? – нетерпляче спитала я, першою збігаючи по трапу. Мені моторошно хотілося скоріше побачитися з мамою і татом.

– Хто ви такі? – пролунало запитання.

Я не знаю, якою мовою воно пролунало. Мені здається, на Дні говорили на різних мовах, як у старому Вавилоні, але завжди був російський переклад, який звучав одночасно з іншими мовами.

Ми подивилися під ноги. Це була незвичайного виду жаба, яка сиділа на великому зеленому листі. На аркуші великими літерами було написано:

МИТНИЦЯ ЦАР-ДНА

– Здрастуйте, Сумаранська Піпа! – ввічливо посміхнувся Матіас.

– Самі здрастуйте! – накинулася на нього Піпа. – Ви хто? Живі чи мертві?

– Ми – змішана компанія, – подумавши, сказав Матіас.

– Живчики направо, мертві наліво, – скомандувала Сумаранська Піпа.

– Ми – одна делегація, – заперечив Матіас. – Приїхали на позачерговий з’їзд привидів. Я вже був тут один раз на з’їзді. Дуже такий був приємний з’їзд!

– Позачерговий з’їзд буде тільки в позаминулому році, – недовірливо примружилася Піпа.

– Ви не помилились? – сказала я. – Може, в майбутньому році?

– Мовчи, живчику! – презирливо сказала Піпа. – Багато ти розумієш!

– У них тут час іде ривками, – сказав Матіас. – То вперед, то назад…

– Це і є вічність, – підтакнув вертолітник. – Ми входимо до складу оргкомітету з підготовки позачергового з’їзду! – усміхнувся він Піпі.

– З вами, привидами, все ясно, – сказала Піпа. – А з живими ні. – Вона уважно подивилася на мене, Клопа, Маринку і Діану. – Вони – ваш корм?

– Ну, корм – не корм… – зніяковів Матіас.

– Але з’їзд вимагає жертв. Людських жертв, – випалив Едвард.

– Проходьте! Тільки майте на увазі, що вашим жертвам назад ходу немає! Зрозуміло?

Матіас і Едвард забарилися з відповіддю. Тоді Жаба-Прикордонниця звернулася до мене:

– Ви їхні жертви?

– Якщо чесно, – зізналася я, – ми – жертви нещасного випадку!

– Нічого дивного. Тут усі такі, – сказала Піпа. – Життя саме по собі – нещасний випадок!

– Неправда! – вирвалося у Клопа.

– Життя прекрасне, – вставила Маринка.

– Не кажіть банальностей, – строго сказала Піпа. – Нам із Дна видніше!

– Не будемо сперечатися, – поспішив утрутитися в розмову Матіас. – Наш з’їзд привидів обговорить і це питання.

– Живі, мета вашої поїздки!

– Я повинна зустрітися з Підводним Королем, – сказала я.

– Даремні сподівання! – вигукнула Піпа. – Щоб зустрітися з Королем, наші громадяни простоюють біля воріт палацу по тричотири роки. Крім того, до палацу нікого не пускають!

– Як же так? – не зрозуміла я.

– Дуже просто. Вони постоять-постоять три-чотири роки, а потім розходяться по домівках.

– Ми хочемо визволити наших батьків із Дна, – зізнався Клоп.

– Визволити? Я тобі визволю! – загарчала на нього Піпа, збільшуючись у розмірах від сказу. – Заборонено законом. Звідси ніхто не повертається без дозволу Короля. А з Королем зустрічей не буває. Отже, нічого вам тут робити!

Матіас злякався, що нас не пустять на Дно.

– Добре! – примирливо сказав він. – Пропустіть їх як наших жертв. Ми знайдемо їм застосування!

– Візьміть перепустки, – подивилася йому в очі Піпа. – Привидам – два червоних, а вам як жертвам – чотири зелених. Причепіть їх на одяг з лівого боку грудей і ніколи не знімайте!

– А для Рожевої Миші? – запитала я.

– У вас ще миша?.. Ти теж жертва? – запитала Піпа.

Рожева Миша гордо підняла голову:

– Ось іще! Я – всюдисуща Рожева Миша!

– Ах, пардон! Ми вас прекрасно знаємо! – раптом Жаба-Прикордонниця трохи злякалася. – Ось вам віпове посвідчення.

– Липове? – в гніві вигукнула Миша.

– Як можна! – зовсім принишкла Піпа. – Це посвідчення для наших найвсюдисущіших гостей. Воно – біле!

Рожева Миша прямо таки вирвала з рук Піпи білу перепустку, встала на задні лапи, причепила посвідчення до грудей і сказала нам рішуче:

– Ходімо!

– З вас двадцять дірок за перепустку! – встигла прокричати Піпа.

– Яких ще дірок? – здивувалася я.

– На Цар-Дні місцева валюта – гроші-діри! – пояснив Матіас. – Наймогутніша валюта в світі, забезпечена не нікчемним золотом, а самою вічністю. Це тобі не якийсь там фунт стерлінгів! Земне життя не гідне підводних дірок!

– Точніше, з вас тридцять п’ять дірок! – безапеляційно заявила Піпа, побачивши, що ми забарилися.

– Прошу вас, тридцять п’ять дірочок! – Матіас із готовністю вийняв з кишені купюру вартістю якраз у тридцять п’ять дірок.

Квитанції від Піпи ми так і не дочекалися.

– Відразу видно, що Дно! – процідила крізь зуби Рожева Миша.