Читать книгу Каторжна - Борис Грінченко - Страница 10

Похнюпилась сумно у клітці пташина,

До клітки припала дівчатко-дитина.

«Чого ти, пташино, такая сумна?

Дивися: надворі весела весна;

І небо сіяє, і ліс зеленіє,

Лука, квітоньками убрана, леліє,

І співом пташиним дзвенить увесь гай, –

Радій же, пташинко, весні і співай!»

І пташка неначе слова зрозуміла:

Ураз розгорнула маленькії крила

І битись об клітку грудьми почала,

І рвалась туди, де весна зацвіла.

І билась так довго, так тяжко об грати,

Що стала дитину журба обнімати

І клітку вона одчинила тісну:

«Лети і на волі вітай ти весну!»

І пташка зника серед лук і гаїв

І голосно чуть її радісний спів:

Співає вона з-під ясної блакиті,

Що воля – найбільше добро на цім світі.