Читать книгу Каторжна - Борис Грінченко - Страница 7

Він українець – це запевне,

Бо хвалить сало й галушки,

Та ще вишиванії вдома

Бере він на ніч сорочки.

Колись він навіть – хоч давненько –

Щось написав чи переклав,

Але ж цензура – боже – люта!

І пер він більше не псував.

Колись кричав: «Народ люблю я!

За його хрест би я поніс!»

І за народ в каліках-віршах

Пролив дрібних він з ложку сліз.

Але ж народ – темнота темна –

І віршів тих не зрозумів, –

Мужицтво кинувши, герой наш

На «тепле місце» десь засів,

І хоч накази часто пише,

Щоб в шори брали мужиків,

Але ж він каже: «Україну

Люблю я так, як і любив».

Він галушки і досі хвалить,

І «Кобзаря» бере читать,

І напідпитку починає

Слова вкраїнськії вживать…