Читать книгу Дівчина у павутинні - Давід Лаґеркранц - Страница 12

20 і 21 листопада, вечір

Лісбет прокинулася, лежачи впоперек здоровенного двоспального ліжка, і зрозуміла, що їй снився батько. Відчуття небезпеки огорнуло дівчину, немов плащем. Та раптом вона згадала вчорашній вечір і зміркувала, що це все, мабуть, результат хімічних реакцій в організмі. Вона знемагала від похмілля. Похитуючись, Лісбет зайшла, щоб проблюватися, до просторої ванної кімнати з джакузі, мармуровими кахлями й усіма цими ідіотськими розкошами. Але в неї нічого не вийшло і вона просто сіла на підлогу, важко дихаючи.

Підвівшись, Лісбет подивилася на власний відбиток у дзеркалі – видовище було не дуже оптимістичне. Очі почервоніли. З другого боку, тепер тільки трохи за північ. Вона поспала лише кілька годин. Діставши з шафки склянку, дівчина набрала собі води. Аж тут на неї спогадами накотилися подробиці сну і вона стисла склянку так, що та тріснула. Кров закапала на підлогу, і Лісбет вилаялась, усвідомивши, що навряд чи зможе знову заснути.

Чи не спробувати їй зламати шифр на нещодавно скопійованому файлі АНБ? Ні, це безглуздо. Принаймні тепер. Обмотавши руку рушником, дівчина взяла з книжкової полиці нову працю фізика з Принстонського університету Джулі Темет, присвячену колапсові великих зір і перетворенню їх на чорні діри, й улаштувалася на дивані біля вікна, що виходило на Слуссен та Риддарф’єрден.

Почавши читати, Лісбет відчула полегшення. Щоправда, кров сочилася крізь рушник на сторінки, а голова не переставала боліти. Проте вона все глибше поринала в книжку, час від часу роблячи позначки на берегах. Нічого нового там не було. Саландер краще за будь-кого знала: зоря живе завдяки двом протиборчим силам – внутрішнім ядерним вибухам, які змушують її розширюватися, і гравітації, що тримає її вкупі. У цьому Лісбет убачала балансування й тривалу запеклу боротьбу, в якій, коли ядерне паливо закінчується й вибухи згасають, хоч-не-хоч з’являється переможець.