Читать книгу Війни Міллігана - Дэниел Киз, Деніел Кіз - Страница 14

Пізніше того дня спокій коридору порушив рев товстуна Оггі:

– Міллігане! До медсестри!

Наближаючись до центрального кола, аллен побачив, як Рузолі жестом відправляє його собі за спину до медсестри.

аллен увійшов усередину.

Місіс Ґрандінґ сиділа за столом і переглядала список пацієнтів. Поруч з нею сидів товстий чоловік з густими бровами, такими ж чорними, як і його прилизане волосся. Він їв великий сендвіч з багету, і майонез стікав по його численних підборіддях.

– Знайомтеся, це Фредерік Мілкі, наш штатний лікар.

Доктор Мілкі проштовхнув решту свого сендвіча до рота вказівним пальцем (при цьому мізинець він тримав рівно) і прицмокнув губами. Тим самим рівним мізинцем він підняв окуляри в пластиковій оправі на перенісся.

– Сідайте, містере Мілліган, пробурмотів він з набитим ротом, вказуючи на дерев’яний стілець. – Почну з того, що я – найуспішніший психіатр у США та за кордоном, – він протер губи коричневою серветкою. – Не вірите? Спитайте кого завгодно – будь-хто підтвердить.

Він зняв окуляри, протер скло банкнотою у десять доларів та уважно вдивився у документ, що лежав перед ним на столі.

– Так-так, чому ви тут опинилися? Подивимося…

Вираз його обличчя ставав дедалі більш спантеличеним.

– Ага, ось воно… Усі ці злочини ви скоїли у сімдесят сьомому, і з того часу перебували спочатку у лікарні Ґардінґа, а потім у Афінському центрі. А чому ж вас відправили сюди?

аллен і не збирався нічого пояснювати. Будь-яка більш-менш розумна людина може прочитати це у його картці. Цей товстун страшенно дратував. Після двох тижнів у Лімі, протягом яких його труїли «Стелазином» та «Амілтріптіленом», що ледь не перетворило його на зомбі на кшталт містера Браксо, цей найславетніший психіатр запитує, що він тут робить!

Звісно, можна було підлеститися, але аллен подумав, що зверхність допоможе швидше від нього відкараскатися. Що йому втрачати? Вочевидь, доктор Лінднер все одно зробить усе можливе, аби лишити Біллі тут назавжди.

– Мене перевели сюди з Афін, – холодно почав він, – бо мене не влаштовував їхній сервіс. А у вас тут, я чув, просто чудова кухня з французьким кухарем.

Мілкі реготнув, від чого його жир затрусився.

– Ну що ж, містере Мілліган, я не знаю, навіщо вас сюди відправили, і мені начхати, що там кажуть про ваші множинні особистості. Усе, що я маю знати, – чи можете ви нести відповідальність за свої злочини і чи становите небезпеку для інших.

аллен кивнув.

З обличчя Мілкі зникла усмішка.

– Дозвольте поставити вам кілька запитань. Яке сьогодні число?

– 30 жовтня 1979 року.

– Назвіть п’ятьох президентів США з ХХ століття.

– Картер, Форд, Ніксон, Кеннеді, Ейзенхауер.

– Відповідайте швидко: столиця Греції?

– Афіни, – відразу відповів аллен. – Столиця Індії?

– Нью-Делі, – миттю зреагував Мілкі. – Я дуже добре знаю географію. Столиця Куби?

– Гавана. Я теж нічогенький. Канада?

– Оттава. Пакистан?

– Ісламабад. Столиця Норвегії?

– Осло, – відповів Мілкі. – Непал?

– Катманду, – не здавався аллен.

Вони пройшли ще кілька раундів, і аллен загнав славетного психіатра США та закордону у глухий кут:

– Столиця Замбії?

Товстун почервонів – вочевидь, усвідомив свою поразку.

– Ну добре, містере Мілліган, немає сенсу продовжувати цей тест. Я не бачу жодних ознак психозу чи недієздатності. На суді я скажу, що вам тут не місце і що ви можете повернутися у Афінський центр. І я скасую всі ваші препарати.

аллен аж заковзав на стільці від радості. Їм з Річардом сьогодні неабияк пощастило. Йому страшенно кортіло розповісти своєму маленькому другові, що сталося, і він запитав:

– То на сьогодні ми закінчили?

– Тільки після того, як ви назвете столицю Замбії.

– Вибачте, док, але я і сам її не знаю, – з усмішкою мовив аллен, виходячи з кімнати.

– Упіймав мене на мою ж вудку!

– Ну, таке життя. Іноді виграєш, іноді програєш, – мовив аллен уже з дверей.

– Шкода псувати вашу перемогу, містере Мілліган, але столиця Замбії – Лусака.

Розгублений аллен попрямував у свою кімнату. Однак загалом усе пройшло непогано. Його адвокати будуть раді почути такий відгук Мілкі.

Він зателефонував Алану Ґолдсбері та сказав обов’язково викликати Мілкі на наступне слухання 3 листопада.

Це вже точно треба відсвяткувати. Час серйозно задуматися над виготовленням того шмурдяка.