Читать книгу Надходить та година - Джеффри Арчер - Страница 2

У динаміку почувся тріск.

– Усіх, хто бере участь у справі «Леді Вірджинія Фенвік проти пані Емми Кліфтон…».

– Присяжні, мабуть, уже ухвалили рішення, – сказав Трелфорд уже на ходу.

Він озирнувся, щоб переконатися, чи йдуть вони за ним, і помітив ще декого. Він гукнув, але ніхто не озвався. Себастьян пішов уперед, аби відчинити двері до судової зали номер чотирнадцять, де його мати з батьком могли зайняти свої місця.

Емма надто нервувала, щоб розмовляти, й, остерігаючись найгіршого, тривожно глянула через плече на Гаррі, який сидів позаду неї, поки чекали, коли повернуться присяжні.

Коли до зали засідань увійшла суддя Лейн, усі підвелися. Вона вклонилася, перш ніж зайняти своє місце. Емма перевела всю увагу на зачинені двері біля лави присяжних. Довго чекати не довелося, двері відчинилися, і судовий пристав знову завів до зали дванадцятьох осіб. Якийсь час вони шукали свої місця, наступаючи одне одному на ноги, як театрали, що припізнилися. Судовий пристав чекав, поки вони всядуться, перш ніж тричі грюкнути палицею об підлогу й вигукнути:

– Прошу встати старшину присяжних!

Той піднявся на всі свої п’ять футів і чотири дюйми зросту й звів погляд на суддю. Її честь Лейн нахилилася вперед і запитала:

– Ви винесли вердикт, із яким погодилися всі?

Емма вирішила, що серце вистрибне з її грудей, поки чекала відповіді.

– Ні, ваша честь.

– Чи дійшли вирішення з перевагою щонайменше у десять голосів проти двох?

– Так, ваша честь, – сказав старшина присяжних, – але, на жаль, останньої миті один із нас передумав, тому результат становить дев’ять голосів проти трьох. Не впевнений, що положення зміниться, тому ще раз прошу ваших вказівок, що нам робити далі.

– Ви вірите в те, що зможете досягти переваги у десять голосів проти двох, якщо я вам дам трохи більше часу?

– Так, ваша честь, оскільки з одного конкретного питання всі дванадцятеро з нас дійшли згоди.

– З якого саме?

– Якби нам дозволили дізнатися зміст листа, який майор Фішер написав пану Трелфорду, ми могли б винести вердикт доволі швидко.

Погляди всіх присутніх були прикуті до судді, окрім сера Едварда Мейкпіса, який пильно придивлявся до Трелфорда. Той був або досвідченим гравцем у покер, або не хотів, щоб присяжні дізналися, що було в цьому посланні.

Трелфорд підвівся й потягнувся до своєї внутрішньої кишені, проте виявив, що листа там уже немає. Він зиркнув в інший бік зали й побачив, як усміхається леді Вірджинія.

Адвокат усміхнувся їй у відповідь.