Читать книгу Кинь виклик старості. Як у 60 виглядати на 30 і почуватися на 18 - Элизабет Блэкберн - Страница 22
Частина I. Теломери: шлях до молодшого життя
Розділ 3. Теломераза – фермент, що підзаряджає теломери
ОглавлениеНевдовзі після того, як я (Ліз) прочитала рентгенівське зображення ДНК теломер, мені запропонували роботу в Каліфорнійському університеті в Берклі, де у 1978 році я створила власну лабораторію, щоб продовжити дослідження теломер. Там-то я й почала помічати дещо, що мене шокувало. Я все ще вирощувала тетрахімени (цей схожий на кошлату ляльку планктон) і вже вміла розпізнавати розміри їхніх теломер за довжиною ДНК. Але загадковим чином у деяких станах теломери тетрахімен час від часу росли.
Це був шок, бо я очікувала, що якщо теломери взагалі змінюватимуться, то тільки у бік вкорочення, а не видовження: з кожним поділом клітин кількість послідовностей ДНК у теломерах, найімовірніше, зменшуватиметься. Проте схоже було на те, що тетрахімени створювали нову ДНК. Цього ніхто не міг собі уявити. ДНК не мала змінюватися. Ви, мабуть, чули, що ми народжуємось і помираємо з тією самою ДНК і що виробляється вона лише шляхом біохімічного фотокопіювання. Я перевіряла отримані дані не раз і не двічі, але всі перевірки підтвердили, що цей неймовірний процес відбувається насправді. А потім ми побачили, що те ж саме відбувається у клітинах дріжджів. («Ми» – це я і студентка з моєї лабораторії Дженіс Шемпей, яка долучилася до роботи над експериментами, задуманими нами з Джеком Шостаком із Гарвардського університету.) Після цього стали надходити повідомлення від інших науковців, які вказували, що ці зміни можуть відбуватися й у інших крихітних, схожих на тетрахімени, створінь. Ці організми фактично виробляли на кінцях своїх теломер нову ДНК. Їхні теломери росли.
Жоден інший елемент ДНК так не поводився. Генетики десятиліттями вважали, що будь-яка ділянка хромосомної ДНК існує лише тому, що її скопіювали з попередньої. Панувала думка, що ДНК не може утворюватись знічев’я, де раніше її не було. Відкриття такої дивної поведінки підказало мені, що тут відбувається щось досі не бачене. Для науковців це одне з найзахопливіших відчуттів. Тебе аж трусить, коли неочікуване відкриття вказує на існування нових, невідомих раніше куточків Всесвіту, нарешті готових для вивчення. Але насправді ця поведінка теломер розкрила не просто якісь маленькі куточки, а цілі нові квартали, про існування яких ніхто навіть не здогадувався.