Читать книгу Як бажає жінка. Правда про сексуальне здоров’я - Эмили Нагоски, Emily Nagoski - Страница 26
Частина перша
Основи (не такі вже й основні)
Розділ другий
Модель подвійного контролю. Ваша сексуальна особистість
Ті самі частини, зорганізовані інакше
ОглавлениеЗ нами це також працює. Люди навчаються, як і щури (хоч у людей цей процес набагато складніший). І цей навчальний процес інакший, залежно від того, хлопець ви чи дівчина. Існує кілька теорій про те, як це відбувається, але я збираюся розповісти вам про ту, яка найбільше подобається особисто мені.
Уявімо тих двійнят із першого розділу, брата й сестру. Народжені одного дня, виношені в одному гормональному середовищі в утробі матері, вони настільки однакові, наскільки можуть бути однаковими різностатеві близнюки.
Маленький хлопчик, назвімо його Френкі, невдовзі помічає (довербально, як немовля), що з певною частиною його тіла відбуваються помітні зміни: його пеніс росте, змінюється і свербить! Мозок немовляти починає пов’язувати цю зміну в його тілі з зовнішньою стимуляцією в навколишньому середовищі та внутрішніми відчуттями й емоціями, що її супроводжують. Таким чином, від перших митей його мозок пов’язує середовище навколо зі свою ерекцією. Тож у хлопців процес навчання їхнього запалювання, тобто визначення того, що являє собою сексуально релевантний стимул, – це досить простий процес сексуальної категоризації тих речей, що пов’язані з ерекцією26.
Маленька дівчинка, назвемо її Френні, не має такої обов’язково очевидної фізіологічної реакції на своє середовище. У результаті її мозок пов’язує «сексуально релевантне» не з її внутрішнім станом чи реакцією геніталій, а з соціальним контекстом. Категорія «сексуального» у свідомості маленької дівчинки заповнена не стимулами, пов’язаними з ерекцією, а соціальними стимулами.
Ось як це працює.
Ви колись бачили, як дитина вчиться ходити? Коли діти падають, їхня перша реакція – подивитися на обличчя дорослих навколо, немов запитуючи: «Сталося щось непередбачуване. Як я маю почуватися?» І якщо дорослі залишаються спокійними й туркочуть: «Ти упав. Усе гаразд», – діти встають і продовжують іти. Але якщо дорослі панікують, метушаться навколо, нервово вигукуючи: «Будь обережний, ти можеш забитися!» – діти також панікують і починають плакати.
Так само дівчатка визначають речі як сексуально релевантні не тому, що з їхніми геніталіями відбувається щось таке очевидне і нове й вони не можуть із цього не вчитися, а радше звертаючи увагу на своє оточення, особливо на людину, яка перебуває з ними у відповідній сексуальній ситуації.
Коли я говорю «вчитися», я не маю на увазі явне навчання, на кшталт запам’ятовування столиць усіх країн світу чи теореми Піфагора. Я маю на увазі той спосіб, за допомогою якого щури засвоїли знання про лимони й жилети, чи собака Павлова вивчився виділяти слину, коли дзвонить дзвінок, чи ви навчилися їздити на велосипеді. Нічого з цього не можна засвоїти з книжки, лише з досвіду.
І ось іще одна річ, яка відрізняє дівчат. На функціонування цього процесу навчання впливають гормони. Готовність вашого мозку пов’язати зовнішні сигнали з внутрішнім процесом збудження різна в різні періоди вашого менструального циклу, тоді як у чоловіків, які не мають щомісячного коливання гормонів, усе стабільніше27.
Унаслідок відмінності геніталій та інших гормональних циклів дівчата:
• дізнаються про сексуально релевантні стимули очевидно пізніше, ніж хлопці, в процесі свого розвитку;
• тісніше, ніж хлопці, пов’язані з соціальним і емоційним контекстом;
• більш схильні до невідповідності між реакцією геніталій і досвідом сексуального збудження (я розповім про це в шостому розділі).
Іншими словами, хлопці й дівчата різні. Шокує, я знаю.
Але зараз я повідомлю справді радикальну річ. Як я говорила у вступі, наша культура переважно вчить нас того, що жіноча сексуальність – це полегшений варіант чоловічої, загалом така сама, але трохи гірша. Наука говорить нам, що процес дорослішання маленької дівчинки не такий самий, як процес дорослішання маленького хлопчика. Бо способи, в які жінки й чоловіки дізнаються про секс, не однакові.
Тож до того часу, як Френні та Френкі стануть дорослими, обоє вироблять фундаментальні основи сприйняття якихось речей як сексуально релевантних, а якихось – як таких, що несуть потенційну загрозу. Ці основи змінюватимуться, коли вони переживатимуть новий досвід. І ці основи відрізнятимуться одна від одної.
Таким чином ми дізнаємося, що можна вважати сексуально релевантним стимулом.
26
Зауважте, це не стосується людської сексуальної орієнтації. Маленькі хлопчики, які виростають ґеями, імовірно народилися з різними «схильностями», що поступово розвинулися в іншу орієнтацію. Схильності чолові-ків-ґеїв означають, що вони від народження чутливі інакше, наскільки ми можемо судити, і їм не треба мати якийсь сексуальний досвід із кимось, щоб інтуїтивно знати, кого вони вважають сексуальним. Зрозуміло, що існує ще багато інших нюансів щодо цієї теми, зокрема те, як/чи це впливає на жіночу сексуальну орієнтацію. Про це написано чимало книжок (наприклад, Diamond, “Sexual Fluidity”). Зараз я просто хочу чітко визначити, що ми не народжуємося «чистими аркушами», які вчаться сприймати як сексуальний об’єкт будь-кого, хто з’являється в полі зору. Існує кілька вроджених аспектів нашої сексуальності, які даються нам до досвіду.
27
Koos Slob et al., “Sexual Arousability and the Menstrual Cycle”.