Читать книгу Як бажає жінка. Правда про сексуальне здоров’я - Эмили Нагоски, Emily Nagoski - Страница 31

Частина перша
Основи (не такі вже й основні)
Розділ третій
Контекст І
«Єдиний перстень» (щоб правити всіма) у вашому емоційному мозку
Ваш єдиний емоційний перстень

Оглавление

Ви, напевно, читали про захопливі дослідження, пов’язані з «центрами насолоди мозку». Покладіть їжу до рота, і ця система запрацює. Попийте води – вона відповість. Послухайте музику, подивіться на картину, прийміть дозу героїну або почитайте роман – і ваша мезолімбічна система старанно оцінюватиме, вчитиметься й мотивуватиметься. Подивіться порно, послухайте, як ваші сусіди займаються сексом, чи відчуйте, як рука вашого партнера легенько гладить ваше волосся, і ця система мозку зреагує – визначаючи можливі загрози, плануючи й заохочуючи вас підійти ближче… чи відійти далі.

Для тих, хто має карту середнього мозку на стіні й хоче розглянути все це вдома… У цій системі задіяні такі органи: вентральна область покришки середнього мозку, прилеглі ядра та оболонка (це частина з дослідження Іґґі Попа), амигдала та парабрахіальні ядра стовбура головного мозку над усім цим (це пікантна тема розмови для коктейльних вечірок: ніщо не здатне так вразити сексуальних одинаків за поганим мартіні, як фраза «парабрахіальні ядра стовбура головного мозку»).

Але це не «центри задоволення», чи, точніше, це центри не лише задоволення.

Те, що ми часто описуємо як центри насолоди чи винагороди мозку, насправді набагато тонші й цікавіші структури. Назвати їх системами «винагороди» чи «задоволення» – це як сказати «вагіна», коли маєш на увазі вульву. Задоволення – це, безперечно, частина їхніх функцій, але лише частина, і заперечувати інші складові їхніх імен означає применшувати їхню важливість і неправильно розуміти природу цих багатогранних утворень.

Насправді існують три пов’язані, але окремі функції цих глибоких прадавніх ділянок мозку, які я спрощено узагальню тут як задоволення, очікування та прагнення. Це три механізми, що формують універсальне обладнання задоволення, навчання й мотивації ссавців, або, як грайливо визначили їх Кент Беррідж і Мортен Крінґельбек, «одна гедоністична система мозку, що служить посередником між ними всіма»43.

Це відсилає нас до Єдиного Персня з міфології «Володаря перснів»: в оригінальному контексті цей Перстень має силу контролювати усі інші Персні Могутності. У контексті вашого емоційного мозку Єдиний перстень контролює всі ваші емоційно-мотиваційні системи, серед них реакцію на стрес (страх, агресія й напруження), огида, всі форми насолоди, від фізичної до мистецької, любов і соціальні зв’язки і, звісно ж, секс44. Усі ці емоційні функції, всі одночасно, всі в одному місці – у вашому емоційному персні.

Тож хай вас не надто вражає, коли ви прочитаєте в науково-популярній статті: «Ті самі частини вашого мозку засвічуються, коли ви займаєтеся сексом і коли вживаєте кокаїн». Звісно, вони засвічуються. Це перстень. Він є посередником між ними всіма.

Коли в решті книжки я говоритиму «перстень», я матиму на увазі це поєднання задоволення, очікування та прагнення, де всі ваші емоційні реакції – сексуальне бажання, стрес, кохання, огида тощо – змагаються, взаємодіють і впливають одна на одну.

Ось як працює ця система.

Система задоволення, напевно, найближча до того, що ми позначаємо як «винагороду». Механізм задоволення – це «Так» чи «Ні» у вашому мозку; він оцінює «гедоністичний вплив» подразника. Чи це приємно? Наскільки приємно? Це неприємно? Наскільки неприємно? Коли ви крапаєте солодкої води на язик новонародженого, система задоволення немовляти влаштовує феєрверк. Цукор – це вроджена винагорода, ми народилися готовими насолоджуватися солодкими смаками. Солоними – ні. Генітальна чутливість є так само вродженою винагородою: відомо, що зародки мастурбують у матці45. Ліктьова чутливість – не настільки. Ця єдина система керує всіма формами задоволення, включно з солодкими смаками, сексуальною чутливістю, сприйняттям краси, радістю кохання, тріумфуванням від перемоги.

Очікування – це процес пов’язування того, що відбувається зараз, із тим, що має відбутися потім. Собаки Павлова виділяли слину, коли теленькав дзвінок, бо їхня система очікування пов’язувала дзвінок із їжею. Щури з другого розділу пов’язували лимони й жилети з сексом, а мізки малят Френкі та Френні пов’язували генітальну реакцію, внутрішні відчуття та зовнішнє середовище завдяки системі очікування. Це неявне навчання відрізняється від навчання явного. Явне навчання – це запам’ятовування вірша за допомогою регулярних повторень і свідомих зусиль. Неявне навчання – це (частково) система очікування, що пов’язує подразники в часі та просторі. Нам не потрібно вчити чи запам’ятовувати щось, аби зрозуміти, яка їжа смакує добре і з якими людьми нам важко. Ми засвоюємо ці емоційні речі неявно.

Третя система – прагнення – це генетична педаль газу емоційного мозку. Прагнення дає нам бажання рухатися до чи від чогось. Коли прагнення активоване разом з механізмом стресової реакції, ми прагнемо безпеки. Коли прагнення активоване з механізмом прихильності (дивіться в наступному розділі), ми прагнемо ласки. І, ясна річ, коли прагнення активоване разом з нашим сексуальним запалюванням, ми домагаємося сексуальної стимуляції.

Коли активоване прагнення, ми переживаємо те, що Кент Беррідж називає «миттю особливої спокуси»46. Досвід непереборного бажання чи жаги підпорядковується системі прагнення.

І це залежить від контексту. Пам’ятаєте щура у «спа-салоні» та в середовищі, схожому на нічний клуб? Поведінка «Що це?» й «Що це за чортівня?», приведена в дію завдяки стимуляції прилеглих ядер, була поведінкою прагнення – прагнення наблизитися… чи втекти подалі. І ці два типи поведінки були явно пов’язані з тим, наскільки розслабленим чи напруженим був щур.

Як ці системи працюють у людській сексуальності? Коли щось активує ваше сексуальне запалювання – скажімо, ваш партнер вас цілує, – свою справу виконує очікування. Немов щур з лимонним фетишем, ваше запалювання розуміє, що цілуватися – сексуально релевантно. Очікування нейтральне, ні приємне, ні огидне, просто… релевантне. Але коли причина, яка активує очікування, не лише сексуально релевантна, а ще й приємна (що часто залежить від контексту), це також активує задоволення. А коли це достатньо приємно, з’являється прагнення.

Послідовність працює таким чином: трапляється щось сексуально релевантне, ваш мозок каже: «Гей, це сексуально релевантно!» Це очікування. І якщо контекст правильний, ваш мозок додає: «Гей, це приємно!» Це задоволення. А якщо подразники достатньо приємні, ваш мозок просить: «Ооо, давай, хочу ще!» Це прагнення.

Ви це зробили? Хух! Це була непроста частина. Гарно попрацювали. Я звертатимуся до Єдиного персня задоволення, очікування та прагнення в решті книжки. Наприклад, у шостому розділі ми зрозуміємо, що генітальна реакція – це очікування, тоді як відчуття сексуального збудження – це очікування плюс задоволення. А у восьмому розділі ми дізнаємося, як зосередження Єдиного персня на сексуальній насолоді та його розвантаження від усіх інших мотивацій приводить до шалених оргазмів.

Дослідження того, як ці три системи функціонують у людській сексуальності, тільки почалися. Я вмістила їх сюди не тому, що побачила незаперечні докази того, як вони впливають на сексуальне благополуччя, а тому, що коли я розповідаю про них, то спостерігаю, як корисно буває людям дізнатися, що «жадане», «приємне» й «сексуально релевантне» – це не завжди одне й те саме. Ваш мозок може насолоджуватися чимось без прагнення більшого. Ви можете очікувати, що стимуляція приведе до сексу, і очікування активує бажання – рух уперед, але воно може також активувати страх – рух назад, залежно від контексту. Ваш мозок може навіть наполегливо чогось прагнути, насправді не насолоджуючись цим (як ми побачимо, це відбувається з Олівією).

І всі три системи залежать від контексту: якщо ваші очікування, прагнення та задоволення відволікаються на стрес чи проблеми в стосунках (що стане темою наступного розділу), тоді сексуально релевантні стимули можуть взагалі не сприйматись як сексуальні.

Подивімося на ці три системи в різних контекстах, щоб зрозуміти, як може змінюватися сексуальна реакція.

Контекст 1. Перед вашою вагітністю. Ваш партнер лежить у ліжку біля вас, і ви насолоджуєтеся вашими звичайними обіймами наприкінці дня, розмовляючи про свої плани на завтра. Рука вашого партнера починає блукати вашим тілом, що активує очікування й задоволення, а оскільки ви в розпруженому погідному настрої, досить скоро до компанії приєднується прагнення. Тож ви починаєте цілуватись і дозволяєте своїм рукам також поблукати тілом партнера, і одне спричиняє друге.

Контекст 2. Через два місяці після того, як ви народили. Ваш партнер лягає в ліжко, будить вас від нечастого й такого бажаного сну, щоб пообніматись і поговорити про плани на завтра. Ви повертаєтеся в обійми свого партнера, якийсь час розмовляєте, і його рука починає блукати вашим тілом – вашим невиспаним тілом, з якого цебенить молоко, тілом, що набуло іншої форми, тілом із вагіною, що досі не повністю загоїлась, і ногами, на піврозміру більшими, ніж були рік тому, тілом, яке, здається, постійно мнуть руки немовляти. Доторки вашого партнера до цього дивного нового тіла активують ваше очікування… яке наповнює вас страхом і прагненням уникнути сексу. Тож ви відсуваєтеся зі словами: «Не сьогодні, сонечку».

І ваш партнер думає, чи, можливо, ви думаєте також: «Я не розумію. Усе ж було чудово…»

Та сама стимуляція – інший контекст. Інша реакція вашого емоційного Єдиного персня спричиняє інші наслідки.

У цьому прикладі ви можете замінити «народити» на «відвезти когось із батьків до лікарні», чи «звільнитися з роботи», чи «дізнатися, що партнер вам зраджує», й матимете приблизно такий самий результат. З другого боку, ви можете замінити «народити» на «зважитися завагітніти», «оновити подружні обітниці» чи «виграти в лотерею» – з зовсім іншим результатом.

Так само як зі щурами, на яких впливав Іґґі Поп, коли у вас високий рівень стресу, практично будь-що активує прагнення в унікальній формі «Що це за чортівня?». Але якщо ви в сексуально позитивному контексті, майже все активує прагнення в допитливій Що-це-формі.

Сексуально позитивні контексти в жінок відрізняються й також змінюються протягом життя, але загалом позитивний контекст вимагає:

• низького рівня стресу;

• прихильності;

• явної еротичності.

Згадайте дослідження на початку розділу, де жінки розповідали, що їх «заводить». А також що «заводить» і розхолоджує одночасно. Завдяки Єдиному персню, який пов’язує різні емоції, зводячи їх разом.


Олівія й Патрік просто казково виглядають разом, вони веселі, чарівні. Ця пара з тих, чиє кохання наче заразне; коли бачите їх, то також трішки закохуєтеся. Вони обіймаються й лагідно пересміюються, навіть коли сваряться. Хоч їм лише двадцять із лишком, можете бути певні: ці двоє поводитимуться як підлітки, навіть коли їм виповниться 103.

Їхній основний конфлікт лежить у царині сексу. Патріку, як і приблизно 80—90 % людей, стрес б’є по гальмах, зменшуючи зацікавленість у сексі, він – «спокійний» тип (більше про це в четвертому розділі). Олівії з її чутливим запалюванням стрес – як хмиз у багаття: вона – «енергійний» тип. І оскільки вони обоє студенти, їм доводиться переживати стрес в один і той самий період протягом семестру (на завершальних іспитах), і тоді Олівія більше, а Патрік менше зацікавлений у сексі.

Однаковий контекст – протилежні відчуття.

А коли така особливість опиняється в контексті стосунків, то стає гірше, оскільки ці дві схильності загострюють одна одну: коли Патрік відчуває стрес, бо Олівія жадає сексу, а він – ні, це підвищує його стрес і сильніше тисне на гальма. А коли Олівія відчуває стрес, бо вона хоче сексу, а Патрік – ні, це підвищує її стрес і ще більше активує запалювання. Я називаю таке явище «динаміка переслідування» (більше про це в сьомому розділі), але Олівія має для цього власну назву:

– Лайно.

Патрік додає:

– І це відбувається під час іспитів, коли ми такі виснажені, що в нас заледве вистачає сил їсти, не те що говорити про свої почуття. Як нам це виправити?

Я знизала плечима:

– Просто. Розробіть план, коли ви обоє спокійні, й дотримуйтесь його, коли у вас стрес.

Олівія сказала:

– О…

Це сталося знову – розчарування, що махало гігантським червоним прапором над великим емоційним… чимось. Минулого разу я це пропустила. Цього разу я його помітила.

– Ти сподівалася на іншу відповідь? – запитала я.

– Я сподівалася, що ми можемо якось вилікувати мене.

– Вилікувати тебе? Ти хвора?

– Гадаю, ні, – сказала вона, – але я просто… це недобре, така безконтрольність. Я сподівалася, що можна це частково прибрати, для мого ж добра і для того, щоб не доводити Патріка до божевілля.

Нічого незвичайного. Контекст «стрес плюс секс» не дарує задоволення. Навпаки, відчуваючи стрес, занепокоєння чи пригнічення, Олівія описує це так: «Я відчуваю драйв до оргазму, але цей драйв відчужує мене від мого тіла й від Патріка. Я ненавиджу це відчуття. Немов я просто гість у своєму тілі. І нічого не контролюю».

Ідеальний приклад прагнення без задоволення.

– Ага, тож це не лише проблема ваших стосунків, це також некомфортно особисто для тебе, – сказала я. – Це досить просто змінити, просто, хоч не завжди легко.

Вони хором вигукнули:

– Як?

43

Berridge and Kringelbach, “Neuroscience of Affect”, 295.

44

Як Панксепп і Люсі Бевін (Archaeology of Mind ) включили у свою систематику лімбічного мозку ПОШУК, ЛЮТЬ, СТРАХ, ПРИСТРАСТЬ, ТУРБОТУ, ПАНІКУ/ГОРЕ і ГРУ. Фредерік Тоутс відносить сюди стрес і секс, соціальну поведінку, агресію й дослідження (Biological Psychology). Пол Екман, використовуючи дослідження універсальних виразів обличчя, теоретизував базові категорії гніву, огиди, страху, щастя, суму і здивування (Emotions Revealed ). Це багато говорить про те, що досі не існує універсальної узгодженої системи розуміння нашої базової емоційної системи. І також немає універсального і узгодженого визначення того, чим є емоції та мотивації, це одне й те саме чи різні речі, хоч моє посилання тут виявляє, чим схильна вважати їх я (Berridge and Winkielman, “What is an unconscious emotion?”; Panksepp, “What is an emotional feeling?”).

45

Meizner, “Sonographic Observation of In Utero Fetal ‘Masturbation’ ”.

46

Berridge, Mechanisms of Self-Control. Гарвардський психолог Деніел Джілберт описував Берріджа як «одного з найкращих неврологів у світі» (Berridge et al., The Neuroscience of Happiness), але для мене він відрізняється від інших неврологів як автор дослідження про щурів та Іґґі Попа й метафори Єдиного персня. Він – перший і єдиний автор дослідження мозку щурів, який для мене просто LOL.

Як бажає жінка. Правда про сексуальне здоров’я

Подняться наверх