Читать книгу Як бажає жінка. Правда про сексуальне здоров’я - Эмили Нагоски, Emily Nagoski - Страница 30

Що є остаточним науковим свідченням влади контексту над здатністю вашого мозку сприймати відчуття? Подивіться, що стається з мозком щурів, коли ви граєте їм Іґґі Попа.

Уявіть, що ви – лабораторний пацюк у трикамерній коробці40. Дослідники безболісно імплантували у ваш мозок крихітний зонд, щоб спрямовувати прилеглі ядра, маленьку ділянку всередині мозку, робота якої – визначати, куди прямувати – «від» чи «до» чогось, що трапляється у вашому середовищі. У першій камері ви потрапляєте в середовище, до якого звикли в лабораторії, – світло увімкнене, але притлумлене. Тут дослідники стимулюють верхівку прилеглих ядер, і ви починаєте поводитися відповідно, тобто нюшкувати й досліджувати. Психолог Джон Ґоттман називає цю поведінку «Що це?»41. Допитливість.

Дослідження. Рух «до». А коли дослідники стимулюють нижню ділянку ваших прилеглих ядер, ви демонструєте поведінку уникнення «Що це за чортівня?» – тупочете лапами й відвертаєте голову. Страх. Уникнення. Рух «від».

І все нормально й очікувано від біонічного дистанційно керованого щура.

А зараз ви прямуєте до наступної камери, де світло вимкнене, тихо, спокійно й пахне домівкою. Вам тут подобається, це немов спа-салон для щурів. У цьому контексті, коли дослідники стимулюють верхню ділянку ваших прилеглих ядер, відбувається те саме – поведінка наближення. Але тут починається дещо неймовірне. Коли дослідники стимулюють нижню ділянку ваших прилеглих ядер… поведінка наближення! У безпечній розпруженій обстановці прилеглі ядра майже повністю активують мотивацію наближення!

Коли ви переходите до третьої камери, вмикається ультраяскраве світло й несподівано реве композиція Іґґі Попа. Уявіть «Lust for Life» зі звуком, гучність якого довільно змінюється, і ви навіть не можете звикнути до нього. Усе в цьому середовищі викликає у вас стрес. Ви почуваєтеся немов «ботан»-інтроверт у поганому нічному клубі. Тепер, коли дослідники стимулюють верхню ділянку ваших прилеглих ядер, це не активує цікавість чи поведінку наближення, як це відбувалось у попередніх середовищах, ні, в новому стресовому середовищі стимуляція прилеглих ядер генерує уникнення, поведінку «Що це за чортівня?».

Коли я кажу, що сприйняття відчуттів залежить від контексту, я маю це на увазі в найглибшому сенсі. Я маю на увазі, що філогенетично давні частини вашого мозку («мавпячий мозок») можуть реагувати протилежними способами – обираючи наближення чи уникання залежно від обставин, у яких вони функціонують42. У безпечній комфортній обстановці не надто важливо, де вас стимулюють, – ви активуєте наближення, зацікавлення, бажання. У стресовій, небезпечній обстановці байдуже, де вас стимулювати, – ви активуєте уникання, тривогу, страх.

«Контекст змінює те, як ваш мозок реагує на секс» – це означає не лише «набір для настрою», як-от свічки, корсети й зачинені двері спальні. Це також означає, що коли ви в дуже секс-позитивному контексті, майже все може активувати ваше зацікавлення: «Що це?» – наближення до сексу жадане. А коли ви не в такому гарному контексті – чи то через зовнішні обставини, чи через внутрішній стан вашого мозку, – не має значення, наскільки сексуальний ваш партнер, як сильно ви його або її любите чи наскільки фантастична ваша білизна, – майже ніщо не активує цю допитливу жадану поведінку наближення.

У четвертому розділі я опишу еволюційні причини цього, але зараз просто знайте: абсолютно нормально, що контекст змінює ваше сприйняття відчуттів. Просто так працює мозок.

Ось загадка.

Меррітт, маючи чутливе гальмо, у реальному житті потерпала від проблем із сексом. Але у неї розвинена сексуальна уява, і вже десять років вона читає й сама пише еротичну літературу. Її улюбленими темами стали історії про ґейське БДСМ (жартома вона називає їх «П’ятдесят відтінків блакитного»). Напевно, є щось в образі двох чоловіків, переплетених у пристрасному могутньому русі, що полонило її еротичну уяву.

«“Заводитися” від історій про чоловіків, що займаються вигадливим сексом, але так просто розохочуватися під час сексу з жінкою, яку я кохаю? Чи має це сенс? Шум. Ніготь, коли я цього не очікую. Навіть сторонні думки. І все-таки я годинами пишу про чоловіків, які займаються сексом прилюдно, за стійкою бару чи прив’язані до дерев».

З’ясування механізму дії чутливих сексуальних гальм трохи допомогло Меррітт, але лише коли вони з Керол поговорили про контекст: «Який контекст тебе збуджує? Який контекст тисне на твої гальма?» І вони зрозуміли, що у Меррітт дивовижні фантазії, тоді як реальне життя стало… непростим завданням.

Це досить природно для жінок із чутливими гальмами. Контекст (зовнішні обставини і стан мозку) з фантазій дуже відрізняється від контексту в реальному житті. Коли ви на самоті у своєму ліжку фантазуєте про те, як вас оточують п’ятеро дужих незнайомих чоловіків, ви насправді в безпеці, не існує загрози, що активувала б вашу стресову реакцію, а новизна фантазії додає хмизу в багаття. Чудовий контекст!

Але якщо в реальному житті вас оточать п’ятеро незнайомих здорованів, ваш мозок, напевно, зреагує на це як на стрес: «Біжи! Бийся! Замри!» – і ця стресова реакція, напевно, вдарить по ваших сексуальних гальмах. Не надто гарний контекст.

– То що ж нам із цим робити? – запитала мене Меррітт.

– Довірся, – сказала я. – Відпустити гальма означає довіру.

Меррітт похитала головою й подивилася на Керол:

– Я довіряю тобі на 150 %. Я не вагаючись стрибну в урвище з зав’язаними очима, якщо ти скажеш, що на дні аварійний мат.

І тоді Керол сказала:

– Тоді залишається лише одна людина, якій ти не довіряєш, чи не так?

Меррітт глипнула на нас обох і промовила:

– Я. Я не довіряю собі. Це те, що ви намагаєтеся мені сказати?

Я запитала:

– А ти довіряєш?

– Я довіряю собі, коли йдеться про вчасно сплачені рахунки. Я довіряю собі як матері. Як письменниці. Так, я… гм… – Вона замовкла і примружилася, задумливо дивлячись на мене.

– Ти довіряєш своєму розумові й своєму серцю, – сказала Керол. – Але чи довіряєш ти своєму тілу?

Меррітт сильно потерла рукою чоло й відповіла:

– Ні, і на те є поважна причина.

І потім ми поговорили про поважну причину.

Мені хотілося би приділити трохи уваги мезолімбічній системі мозку. Тут починається досить «учена» писанина. Якщо говорити про це, використовуючи метафору саду, наступні два підрозділи – щось на кшталт опису того, як ґрунт трансформує насінину в саджанець. Садівник не надто на це впливає, сам процес відбувається всередині, під поверхнею, там, де ми не можемо за ним спостерігати безпосередньо. Але, особливо якщо ви усвідомили, що культивуєте свою (чи свого партнера) сексуальну проблему, наступні кілька сторінок можуть справді збагатити ваше цілісне розуміння того, що відбувається глибоко в підсвідомій частині вашої сексуальної реакції.

Готові? Добре.