Читать книгу Пер Ґінт - Генрик Ибсен - Страница 10

Згірок із великим листяним лісом, що шелестить від вітру. Крізь листя видно зорі. У кронах дерев співають пташки. По згірку йде жінка в зеленій сукні. За нею впадає Пер Ґінт.

Жінка в зеленій сукні: (стає й повертається)

Це правда?

Пер Ґінт: (проводить пальцем по горлі)

Так, як я не звуся Пер,

Чи ти не є чарівною красою!

А хочеш буть моєю, то овшім[15]!

Нічого я робить тобі не скажу,

Шиття і пряжі в нас нема зовсім,

А їсти, спати меш собі доволі,

Між нами й сварки не буде до віку.

Жінка в зеленій сукні: А бить не будеш?

Пер Ґінт: Ну, таке питання?

Хиба царевич буде бить жінок?

Жінка в зеленій сукні: А ти царевич?

Пер Ґінт: Так!

Жінка в зеленій сукні: А я царівна.

Пер Ґінт: Чи справді? Глянь – які важні ми люди!

Жінка в зеленій сукні: У рондських горах батькова палата.

Пер Ґінт: В моєї неньки замок велет-красен.

Жінка в зеленій сукні: Ти знаєш мого батька? Звесь цар Броза!

Пер Ґінт: А моя мама звесь цариця Оза.

Жінка в зеленій сукні: Як батько лютий, то трясуться скелі.

Пер Ґінт: Як мама крикне, то вони валяться.

Жінка в зеленій сукні: Мій батько стелі досягає в танці.

Пер Ґінт: Моя матуся скаче крізь озера.

Жінка в зеленій сукні: Не маєш плаття кращого за це?

Пер Ґінт: Побачила б мене ти під неділю!

Жінка в зеленій сукні: Я в шовках звикла похо- жати в будень.

Пер Ґінт: Це більш похоже на траву, чим шовки.

Жінка в зеленій сукні: О ні! Одно ти мусиш пам’ятати,

Що кожна річ в нас має два боки.

Як вийдеш в батька мойого покої,

Подумаєш, що ти в чагарнику.

Пер Ґінт: Зовсім як в нас. І хто б тому повірив?

Тобі болотом злото наше здасться,

А кожна шибка ясна у вікні,

Немов брудна онуча виглядає.

Жінка в зеленій сукні: В нас чорне – біле, грубе в нас ніжне.

Пер Ґінт: Велике – куце, чисте в нас брудне.

Жінка в зеленій сукні: Й дібрались, Пере, ми у двох, як слід!

Пер Ґінт: Неначе пара зношених чобіт.

Жінка в зеленій сукні: (кличе в бік згірка)

Коню мій, коню весільний, скоріш!

Прибігає величезна свиня з мотузком замість уздечки й мішком замість сідла. Пер Ґінт вискакує на неї й бере Жінку в зеленій сукні поперед себе.

Пер Ґінт: Гей же в копита конику вдар,

Їдем в палату, там жде на нас цар!

Жінка в зеленій сукні: (ніжно)

Ще вчора ходила я тут, мов у сні

А нині… і хто б то подумати міг!

Пер Ґінт: Панів пізнається по запрязі їх!

Б’є свиню й виїжджає.