Читать книгу Сині етюди - Хвильовий Микола - Страница 41

Ну-с. I живе, значить, комуна бiля манастиря, а в манастирi:

– Бов! Бов!

Бiля вiкон проходять черницi чорнi – тiнi минулого.

…Пройшла буйна, арештантська весна – арештантська юнiсть. Пройшло мiцне лiто – мiцна мужнiсть.

Прийшла старiсть – болото.

В тихих затишках мiського добробуту шипить самовар, i сняться обивателевi бакалейнi сни старосвiтського галантерiйного життя.

…Восени в повiтовiм мiстi, як нiколи, пахне Гоголем.

Пiсля службових годин Гордiєнко зудить Маркса, а Iванов носиться з новими планами.

…А навкруги комуни сiро, тiльки зрiдка апельсиновою шкуркою промайне сонце.

Коли обиватель проходить бiля комуни й чує вiдтiля бадьорий смiх, вiн на момент зупиняється, єхидно усмiхається й раптом зникає в темнiм заулку.

А в комунi чути:

– Ей, ви, ребятоньки! Не забувайте, завтра починається тиждень заготовки палива!

Саме тодi Iванов прийшов додому надто пiзно i зараз же лiг на кровать i одвернувся до стiнки.

Пiдiйшла Валентина:

– Що з тобою?

Пiдлетiла й Же:

– Товаришу капiтане, що це ви так довгенько?

Iванов мовчав, потiм повернув лице. I почула комуна загробний голос:

– Друзi мої… винний… їй-богу, винний… Погода проклята… осiнь проклята…

Же закричала:

– Хлопцi, сюди! Скорiш! От так капiтан!

Бiжить комуна:

– Що там таке?

А вийшло, бачите, так (Iванов сам розповiв): прийшов до одного спеца, а той випиває самий справжнiй спирт. Така взяла досада, а тут ще в «Комунiстi» оголосили кампанiю боротьби «з п’янством». Хотiв був розбити пляшку на головi спецовiй, а потiм подумав… а тут, як нарочито, дощ дрiбний… та нудний.

…На другий день, перший раз за все iснування комуни, на чорнiй дошцi стояло: «Тов. Iванов, капiтан комуни, за…» (далi розвезено пальцем).

А втiм, комуна цiлком була задоволена з такого випадку, бо з цього часу всi вже зазнали солодкiсть чорної дошки.

На другий день Андрiй стояв бiля телефону й викрикував:

– Агов!

Звичайно, Мура виправляла:

– Не агов, а альо.

– …Агов! Слухайте, комуни всея федерацiї: капiтан Iванов потерпiв аварiю…

Же перебиває:

– Ах, який ти! Хiба людина може потерпiти аварiю?

За вiкном дощ, а в манастирi:

– Бов! Бов!