Читать книгу Гендерне тяжіння: виклики та рішення - Катерина Левченко - Страница 2

Після того як я розповіла, що саме спонукало мене взятися за перо, точніше, за клавіатуру комп’ютера, кілька слів маю сказати і про деякі особливості мого творчого доробку.

У книзі я не просто переповідаю історію формування ґендерної політики в Україні, а пишу про неї крізь призму подій, документів, власної роботи, бо всі ці чинники якраз і формують історичний контент.

У роботі багато в чому допомогли мої статті, інтерв’ю, дописи в соціальних мережах, а також коментарі, відповіді, зауваження, які я отримувала від своїх колежанок та колег, від друзів та читачів. Тож із дозволу журналістів, які брали у мене інтерв’ю, я посилаюся на них у тексті.

Працюючи з питаннями забезпечення ґендерної рівності у практичній площині, я паралельно займалася і займаюся науковою роботою. Завжди стараюся писати про актуальні події та важливі проблеми. Мої статті, як я зазначала у вступі, здебільшого підготовлені у науковому або методико-педагогічному жанрах. І тому тут лише складають канву, яка допомагає розповіді. Можливо, роблять її більш аргументованою.

Сьогодні багато питань ще залишаються невирішеними, є дискусійними. Я не кажу про тих, хто відкидає ґендерну рівність і ґендерну теорію взагалі, – тут мова не про діалог, тут триває боротьба. Але навіть усередині табору беззаперечних прихильників та прихильниць ґендерних перетворень нерідко виникають різні точки зору на одне й те саме питання.

Добрим чи поганим є таке розмаїття? Я переконана, що це на краще. Бо нема нічого гіршого за одноманітність. Всі жанри є хорошими, окрім нудних!

Різні підходи, різні точки зору завжди стимулюють розвиток. Зацікавленість. Шлях і бажання ним рухатись.

Це означає, що нас дедалі більшає.

Що також є добрим.

Тож бажаю читання.

Бажаю роздумів.

Бажаю відкриттів.

А заразом чекаю і на ваші зауваження та підказки. І навіть на критику – але конструктивну!