Читать книгу Гендерне тяжіння: виклики та рішення - Катерина Левченко - Страница 3

Я пишу слово ґендер – через літеру «ґ».

Так написано в Законі «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».

Так пише моя колежанка Олена Суслова, яка є «гуру» в ґендерних питаннях.

В інших документах – суцільна багатовекторність. Орфографічний плюралізм. Як в офіційній назві посади, яку я наразі обіймаю, слово «ґендер» написано через літеру «г».

Хоча в більшості все-таки вживається літера «ґ».

Я намагалася з’ясувати, чому так відбувається.

Комусь ліньки шукати цю літеру в додатковій комп’ютерній клавіатурі.

Хтось каже, що її взагалі нема.

Інші – що так швидше.

Для багатьох – не має значення.

Деякі філологи обґрунтовують тим, що так є в українському правописі.

А дехто каже, що на це взагалі не варто звертати уваги, бо головне – просувати ідею ґендерної рівності, а як це пишеться – не важливо.

Для мене – важливо. І для багатьох моїх колежанок та колег також.

По-перше, літера «ґ» точніше передає вимову англійського слова gender.

Ну, загалом воно звучить як «джендер», але точно не як «хендер».

По-друге, ми маємо використовувати різноманітність і багатство української мови, в тому числі різне звучання літер «г» та «ґ».

По-третє – питання політичне. Тривалий час літера «ґ» начебто й була в мові, але фактично була під забороною. Сучасні філологи радять якомога більше позбавлятися русизмів в українській мові, які прижилися на повну силу за часів радянської влади.

Ну й головне: так записано в Законі.

Мова має значення, з цим навряд чи хтось сперечатиметься.