Читать книгу Правознавство - Коллектив авторов - Страница 28

Термін «конституція» походить від латинського constitutio – установа, установлення, устрій. Хоча існує й думка, що він бере початок від звороту rem publicum constituire, з якого починались акти римських імператорів.

Особливістю конституції як правового акта є те, що вона:

– є державним політико-правовим документом установчого характеру, яким закріплені найважливіші державно-правові інститути;

– закріплює засади державного і суспільного ладу;

– врегульовує найважливіші суспільні відносини, визначає зміст головних завдань та функцій держави;

– поєднує закріплення існуючих суспільних відносин з програмними положеннями, чим визначає перспективи розвитку суспільства і держави;

– є законом, що визначає принципи регулювання суспільних відносин і є юридичною базою для інших галузей права;

– закріплює правовий статус особи і цим визначає характер взаємовідносин особи і держави;

– має найвищу юридичну силу, пріоритет перед іншими правовими актами, які повинні бути конституційними, тобто не суперечити їй;

– відзначається особливим порядком її прийняття та внесення змін до неї, а її норми – підвищеним ступенем захисту з боку держави.

Конституція – це основний закон держави, що закріплює суспільний і державний лад, систему, порядок утворення і компетенцію органів державної влади, виборчу систему, правовий статус особи та інші найважливіші державно-правові інститути і таким чином визначає принципи регулювання суспільних відносин.

Розрізняють писану і неписану конституції. В більшості країн функціонує писана конституція, у вигляді офіційно прийнятого основного закону держави. А неписана конституція – це коли конституції як такої у вигляді одного комплексного політико-правового акта немає, а ті відносини, які повинні бути врегульовані конституцією, врегульовані окремими конституційними законами. Як, наприклад, у Великій Британії, де конституцію замінюють такі акти, як: Велика хартія вільностей 1215 р.; Білль про права 1689 р.; Акт про престолонаслідування 1701 р.; Акти про парламент 1911 р. та 1949 р.; Закони про членство в палаті лордів 1958 р. та 1963 р.; Акт про громадянство 1981 р.; Акт про народне представництво 1983 р. (виборчий закон); Акт про місцеве управління 1972 р. тощо.

Залежно від характеру процедури внесення змін і доповнень до конституції розрізняють гнучкі конституції, які передбачають таку ж процедуру внесення змін і доповнень до них, як і до звичайних законів, та жорсткі конституції, які змінюються в особливому порядку, з дотриманням ускладненої процедури.