Читать книгу Правознавство - Коллектив авторов - Страница 50

Виборча система – це визначений законом порядок формування виборних органів держави.

Правові норми, що врегульовують ці відносини, утворюють такий інститут конституційного права, як виборче право. Основними джерелами виборчого права України є: Конституція України, яка визначає основні принципи виборчого права, та закони «Про вибори народних депутатів України», «Про вибори Президента України», «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», «Про Центральну виборчу комісію», «Про Державний реєстр виборців» тощо.

Поняття «виборче право» тлумачиться двояко: як система правових норм (інститут конституційного права), що врегульовують порядок формування виборних органів, тобто виборче право в об’єктивному розумінні, та як право суб’єктивне, тобто визначені законом повноваження особи на участь у виборах – обирати (активне виборче право) і бути обраним (пасивне виборче право).

Виборча система охоплює два аспекти проблем, пов’язаних з формуванням виборних органів:

1) визначає принципи виборчого права, тобто умови участі у виборах;

2) регламентує порядок організації і проведення виборів та відкликання обраних осіб.

Принципи виборчого права – це ті основні правила, з дотриманням яких повинні проводитися вибори і які забезпечують справжнє волевиявлення виборців. Слово «принцип» походить від латинського principium – «основи», «засади», що означає вихідні положення, правила, які визначають природу, сутність та найістотніші властивості явища.

З-поміж принципів виборчого права розрізняють основні (загальні, конституційні), які закріплені в Конституції і є обов’язковими для всіх видів виборів, що проводяться в країні, та додаткові, які закріплені у відповідних законах про вибори і стосуються лише цих виборів.

Основними принципами виборчого права визнають загальне, рівне і пряме виборче право при таємному голосуванні. Так, згідно зі ст. 71 Конституції України, вибори до органів державної влади та місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права, шляхом таємного голосування. Виборцям гарантується вільне волевиявлення.

Згідно із загальним виборчим правом: право обирати мають громадяни, яким на день проведення виборів виповнилося 18 років; будь-які прямі або непрямі привілеї чи обмеження виборчих прав забороняються. Не мають права голосу громадяни, визнані судом недієздатними. Не може бути висунутий кандидатом громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину.

Згідно з рівним виборчим правом, громадяни беруть участь у виборах на рівних засадах – кожен виборець має один голос, який він може використати лише на одній виборчій дільниці, де він включений до списку виборців. Усі кандидати та всі партії (блоки) – суб’єкти виборчого процесу мають рівні права і можливості брати участь у виборчому процесі.

Згідно з прямим виборчим правом, депутати обираються безпосередньо виборцями шляхом голосування.

Участь громадян у виборах є добровільною, тобто ніхто не може бути примушений до участі чи неучасті у виборах.

Вибори є вільними. Виборцям забезпечуються умови для вільного формування своєї волі та її вільного виявлення при голосуванні. Застосування насильства, погроз, обману, підкупу чи інших дій, що перешкоджають вільному формуванню та виявленню волі виборця, забороняється.

Голосування на виборах є таємним: контроль за волевиявленням виборців у будь-якій формі не допускається.

Кожний виборець голосує на виборах особисто. Голосування за інших чи передача виборцем права голосу будь-якій іншій особі забороняються.

Але в законах про вибори, як правило, додається, що виборчий процес здійснюється на засадах: законності та заборони незаконного втручання будь-кого у виборчий процес; політичного плюралізму та багатопартійності; публічності та відкритості виборчого процесу; рівності всіх кандидатів; рівності прав партій (блоків) – суб’єктів виборчого процесу; свободи передвиборної агітації, рівних можливостей доступу кандидатів до засобів масової інформації незалежно від їхньої форми власності; неупередженості до кандидатів та партій (блоків) з боку органів державної влади та місцевого самоврядування, підприємств, закладів, установ і організацій, їх керівників, інших посадових і службових осіб. Ці засади слід розуміти як додаткові принципи. А іноді називають і такі принципи, як: обмеження строку перебування на виборній посаді; змагальність сил, що беруть участь у виборах; цензовий підхід до виборців та осіб, що обираються, зокрема віковий, осілість; недопустимість суміщення виборної посади з іншими; відсутність судимості тощо.

У різних правових системах і навіть у різних законах про вибори зміст окремих принципів виборчого права може відрізнятися, що зумовлюється як об’єктивними, так і суб’єктивними факторами.

Суб’єктами виборчого процесу є: виборець; виборчі комісії; партії (блоки), які висунули кандидатів; кандидати, зареєстровані в порядку, встановленому законом; офіційні спостерігачі.

Виборець – це громадянин, що досяг 18 років, має виборчі права і внесений до виборчого списку.

Систему виборчих комісій, що здійснюють підготовку і проведення виборів, становлять: Центральна виборча комісія (ЦВК), яка є постійно діючим державним органом; окружні виборчі комісії; дільничні виборчі комісії. Виборчі комісії є спеціальними колегіальними державними органами, уповноваженими організовувати підготовку та проведення виборів і забезпечувати дотримання законодавства щодо виборів. Їх повноваження поширюються: ЦВК – на всю територію України; окружної – на територію виборчого округу; дільничної – на територію виборчої дільниці.

Основною формою роботи виборчої комісії є відкрите засідання, що його скликає голова, його заступник чи секретар комісії і що є правомочним, якщо в ньому бере участь не менш як дві третини складу комісії.

На засіданні виборчої комісії ведеться протокол, що його підписує головуючий на засіданні та секретар комісії. Рішення комісії приймається відкритим голосуванням більшістю голосів від складу комісії, крім випадків, визначених законом. Воно оформляється у формі постанови і є обов’язковим для всіх учасників виборчого процесу.

З питань поточної діяльності комісія може приймати протокольні рішення. Вона може складати також акти та протоколи.

Член виборчої комісії, який бере участь у засіданні і не згоден з її рішенням, має право протягом двох днів після засідання, на якому було прийнято рішення, у письмовій формі висловити окрему думку, яка додається до відповідного протоколу засідання комісії.

Рішення дільничної комісії, що суперечить законодавству або прийняте з перевищенням її повноважень, може бути скасоване відповідною окружною виборчою комісією або судом. У такому разі окружна комісія має право прийняти рішення по суті питання. Рішення окружної комісії може бути скасоване рішенням суду.

Виборчий блок може бути утворено двома й більше партіями на підставі рішень з’їзду (зборів, конференції) кожної з цих партій.

Офіційні спостерігачі від партій (блоків) є самостійними суб’єктами виборчого процесу. Їхні повноваження починаються з дня їхньої реєстрації відповідною виборчою комісією і припиняються після встановлення ЦВК результатів виборів. Їм видається посвідчення спостерігача.

Офіційний спостерігач має право: перебувати на виборчих дільницях під час голосування, спостерігати за діями членів комісії, не заважаючи їм фізично; робити фото- та кінозйомки, аудіо- та відеозаписи; бути присутнім при видачі виборчих бюлетенів членам комісії для організації голосування за межами приміщення для голосування та при його проведенні; бути присутнім на засіданнях виборчих комісій, у тому числі під час підрахунку голосів виборців та встановлення підсумків голосування; звертатися до відповідної виборчої комісії та до суду із заявою про усунення порушень законодавства про вибори в разі їх виявлення; складати акт про виявлення порушення законодавства про вибори, що підписується ним та не менш як двома виборцями, які засвідчують факт цього порушення, та подавати його з відповідною скаргою до виборчої комісії; вживати необхідних заходів щодо припинення протиправних дій під час голосування та підрахунку голосів на виборчій дільниці; отримати копії протоколів та інших документів тощо.

Офіційний спостерігач не має права: безпідставно втручатися в роботу виборчої комісії, чинити дії, що порушують хід виборчого процесу або заважають членам комісії здійснювати свої повноваження; заповнювати замість виборця (у тому числі й на його прохання) виборчий бюлетень; бути присутнім при заповненні виборцем бюлетеня у кабіні для таємного голосування.

За ходом виборів можуть спостерігати й офіційні спостерігачі від іноземних держав та міжнародних організацій, які зареєстровані ЦВК. Пропозиції щодо їхньої реєстрації подаються до ЦВК безпосередньо або через МЗС України.

Залежно від особливостей організації виборчого процесу розрізняють мажоритарну, пропорційну і змішану виборчі системи.

Мажоритарна виборча система. Її назва походить від французького majorite, що означає більшість. За цієї системи кількість місць у парламенті зумовлює потребу поділу території країни на таку ж кількість виборчих округів, з приблизно однаковою кількістю виборців, від кожного з яких може бути обраним лише один депутат і виборці якого мають право лише одного голосу. А оскільки від кожного округу може бути висунута необмежена кількість кандидатів, то ця система передбачає необхідність змагання за місце у виборному органі персонально кожного з них. При цьому депутатом стає той кандидат, який набрав найбільшу кількість голосів виборців. Таким чином, він є представником і певної території, і певної групи виборців, які проживають на цій території.

Можливий і варіант, коли виборчими округами є адміністративно-територіальні одиниці, але кількість депутатів від кожного з них залежить від кількості виборців, що проживають у ньому. За таких умов кожен виборець має стільки голосів, скільки депутатів обирається від його округу (багатомандатні округи).

Пропорційна виборча система передбачає необхідність змагання за отримання місць у виборному органі об’єднань громадян (партій, громадських організацій, їхніх блоків), оскільки ці місця розподіляються між ними пропорційно сумі голосів, набраних кожним із них на виборах. За таких умов депутат у виборному органі є представником певної партії (блоку).

Вибори за пропорційної системи проводяться або в одному загальнодержавному окрузі, або в багатомандатних округах.

Голосування за цієї системи може здійснюватися за двома варіантами: виборець голосує лише за партію (блок), а вже сама партія визначає, кому бути депутатом (непрямі вибори); виборець не тільки голосує за партію, а й визначає, кого із запропонованих партією кандидатів він обирає.

Оскільки за пропорційної виборчої системи партії, як правило, виставляють власні списки кандидатів у депутати, то залежно від можливості виборців впливати на те, хто конкретно з такого списку стане депутатом, розрізняють «жорсткі», «напівжорсткі» та «м’які» списки.

За «жорстких» списків виборці не можуть впливати на те, хто з такого списку стане депутатом, тому що визначено самою партією (блоком), і залежно від того, скільки місць у парламенті має зайняти ця партія, стільки кандидатів, у порядку визначеному списком, і стане депутатами. Таким є порядок формування депутатського корпусу в Україні, Португалії, Ізраїлі тощо.

За «м’яких» (преференційних) списків виборці голосують не тільки за партію, а й за конкретних кандидатів із такого списку. За таких умов депутати займають місця з урахуванням волі виборців – залежно від кількості голосів, отриманих конкретними особами, які внесені до списку. Таким є порядок формування депутатського корпусу в Бельгії, Фінляндії, Нідерландах тощо.

А за «напівжорстких» списків виборець голосує як за партію, так і за конкретних осіб із запропонованого партією списку. Такий спосіб голосування запроваджено в Італії, Австрії тощо.

Пропорційна система використовується у 57 країнах.

Змішана виборча система поєднує принципи і мажоритарної, і пропорційної систем. При цьому частина парламенту (як правило, половина або одна палата) обирається за мажоритарною, а частина – за пропорційною системою. При голосуванні виборці отримують по два бюлетені. За допомогою одного вони обирають конкретну особу за одномандатним округом (за мажоритарною системою), а за допомогою іншого – партію (блок) за загальнодержавним багатомандатним округом. Отже, за змішаної системи частина депутатів є представниками певних територій і груп виборців, а частина – представниками партій (блоків). Змішана система використовується приблизно у 20 країнах, у тому числі в Росії, ФРН, Литві, Грузії, Болгарії тощо.

У структурі виборчого процесу розрізняють такі етапи (стадії), як проголошення або призначення виборів; складання та уточнення списків виборців; утворення виборчих округів; утворення виборчих дільниць; утворення виборчих комісій; висування та реєстрація кандидатів; проведення передвиборної агітації; голосування; підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування; встановлення результатів виборів та їх офіційне оприлюднення; припинення діяльності виборчих комісій. Іноді цей процес може включати й повторне голосування та підрахунок голосів і встановлення їх підсумків.

Розрізняють правові та організаційні гарантії демократизму виборчої системи. Правовими гарантіями є: демократичні принципи виборчого права; наявність норм, що передбачають відповідальність за порушення виборчого законодавства; діяльність правоохоронних органів із запобігання, виявлення і припинення порушень виборчих прав та притягненню винних до відповідальності. А організаційними гарантіями є: можливість зацікавлених осіб стежити за ходом виборів і дотриманням виборчого законодавства; забезпечення належних умов для таємності голосування; можливість оскарження виявлених порушень тощо.

Розрізняють вибори: чергові, позачергові, повторні, проміжні та перші.

Чергові вибори проводяться у зв’язку із закінченням визначеного Конституцією строку повноважень відповідної ради або особи. Позачергові вибори проводяться в разі дострокового припинення повноважень відповідної ради або особи. Повторні вибори проводяться в разі визнання виборів недійсними або такими, що не відбулися, або в разі визнання особи такою, яка відмовилася від депутатського мандата. Проміжні вибори проводяться в разі дострокового припинення повноважень депутата. Перші вибори проводяться тоді, коли раніше такі вибори не проводились.

Для підготовки та проведення голосування виконавчі органи місцевих рад або органи (посадові особи), які відповідно до закону здійснюють їх повноваження, а також консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, складають загальний список виборців. До нього включають громадян України, які досягли або на день виборів досягнуть 18 років і мають право голосу та які на день складання списку постійно проживають на відповідній території. На основі загального списку складають списки виборців по кожній виборчій дільниці.

Виборець, який не пізніше ніж за 30 днів до дня виборів або після дня виборів до дня повторного голосування вибуває з населеного пункту, де він включений до списку виборців, може звернутися до дільничної виборчої комісії із заявою про виключення його зі списку виборців. На підставі цієї заяви йому видається відкріпне посвідчення.

Виборець, який має намір проголосувати на підставі відкріпного посвідчення, звертається не пізніше 12 години останньої суботи перед днем голосування до окружної виборчої комісії територіального виборчого округу, зазначеного на відкріпному посвідченні, із заявою, яка подається разом з відкріпним посвідченням та документом, у якому зроблено відмітку про видачу відкріпного посвідчення. У заяві виборець зазначає, на якій із виборчих дільниць він має намір голосувати в день виборів.

Для участі у виборах партією (блоком), яка висунула кандидата або самим кандидатом, вноситься грошова застава в безготівковому порядку на спеціальний рахунок ЦВК. Грошова застава повертається партіям (блокам) чи кандидату, які взяли участь у розподілі депутатських мандатів (або набрали визначений законом відсоток голосів). Застава, внесена партією (блоком), яка не набрала необхідної кількості голосів, перераховується до Державного бюджету.

На підтримку відповідного кандидата необхідно зібрати визначену законом кількість підписів виборців. Форми підписних листів затверджуються ЦВК.

Для реєстрації кандидатом подається декларація про майно та доходи за рік, що передує року проведення виборів, яка заповнюється ним власноручно за формою, затвердженою Міністерством фінансів. Відповідність відомостей, вказаних у декларації, відомостям, що містяться в декларації цієї особи, поданій до органів Державної податкової адміністрації, перевіряється нею. Помилки і неточності, виявлені в декларації, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації.

Суттєво недостовірними відомостями, які можуть бути подані кандидатом і є підставою для відмови в його реєстрації, є недостовірні дані про вік, громадянство, час проживання в Україні, наявність судимості за вчинення умисного злочину, свідомо неправдиві біографічні дані, дані про майновий стан за умови, що внаслідок їх опублікування у виборців формується помилкова думка про чесність, порядність, моральність тощо кандидата.

Передвиборна агітація розпочинається з моменту прийняття рішення про реєстрацію кандидата або списку партії (блоку). Вона може здійснюватися в будь-яких формах і будь-якими засобами, що не суперечать законодавству.

Участь у передвиборній агітації забороняється: особам, які не є громадянами України; посадовим і службовим особам органів державної влади, місцевого самоврядування та правоохоронних органів, крім випадків, коли така особа є кандидатом у депутати; членам виборчих комісій протягом строку повноважень цих комісій. У військових частинах та в установах кримінально-виконавчої системи передвиборна агітація обмежується.

Передвиборна агітація припиняється і забороняється з 24-ї години останньої п’ятниці, що передує дню виборів. З цього часу агітаційні матеріали знімаються відповідними службами місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Голосування проводиться у день виборів з 7-ї до 22-ї години без перерви у спеціально відведених та обладнаних приміщеннях, у яких влаштовуються кабіни (кімнати) для таємного голосування та визначаються місця видачі виборчих бюлетенів і встановлення виборчих скриньок. Скриньки виготовляються з прозорого матеріалу і встановлюються так, щоб виборці при підході до них мали можливість проходити через кабіни для таємного голосування.

Голова дільничної комісії на її засіданні перед початком голосування надає для огляду членам комісії та іншим присутнім на комісії особам почергово всі наявні на виборчій дільниці виборчі скриньки. Після огляду кожна скринька пломбується або опечатується печаткою дільничної комісії, а потім до неї опускається контрольний лист, у якому зазначаються номер територіального округу, номер виборчої дільниці, час його вкидання до виборчої скриньки, прізвища та ініціали голови, його заступника, секретаря, інших членів дільничної комісії та інших осіб, присутніх при цьому. Контрольний лист підписується цими особами, а їхні підписи скріплюються печаткою виборчої комісії.

Виборчий бюлетень має контрольний талон, відокремлений лінією відриву, який повинен містити назву та дату виборів, номер територіального округу і номер виборчої дільниці, а також позначення місця для номера, за яким виборця внесено до списку на дільниці, підпису виборця, який отримує виборчий бюлетень, прізвища, ініціалів та підпису члена комісії, який його видаватиме.

Кожен виборець отримує один виборчий бюлетень, який заповнюється ним у кабіні або кімнаті для таємного голосування. При заповненні бюлетенів забороняється присутність інших осіб. Виборець, який внаслідок фізичних вад не може самостійно заповнити виборчий бюлетень, має право з відома голови або іншого члена дільничної комісії скористатися допомогою іншої особи, крім членів виборчої комісії, кандидатів, уповноважених чи довірених осіб, офіційних спостерігачів. У бюлетені виборець робить позначку «плюс» («+») або іншу, яка засвідчує його волевиявлення, у квадраті проти назви партії (блоку), за кандидатів у депутати від якої він голосує. Виборець може голосувати за кандидатів у депутати тільки від однієї партії (блоку) або не підтримувати кандидатів у депутати від жодної партії (блоку).

Голосування за межами приміщення для голосування організовують не менш як три члени дільничної комісії, визначені комісією. Вони повинні бути представниками різних партій (блоків). Під час проведення такого голосування мають право бути присутні офіційні спостерігачі.

О 22-й годині голова дільничної комісії оголошує про закінчення голосування, після чого мають право проголосувати лише виборці, які перебувають у приміщенні для голосування. Продовження голосування після цього часу не допускається. Після виходу з приміщення для голосування останнього виборця приміщення зачиняється і в ньому залишаються тільки члени виборчої комісії та особи, які, згідно із Законом, мають право бути присутніми на її засіданні.

Підрахунок голосів на виборчій дільниці здійснюється відкрито і гласно членами дільничної комісії на її засіданні, яке проводиться в тому ж приміщенні, де відбувалося голосування. Він починається відразу після закінчення голосування, проводиться без перерви і закінчується після складення та підписання відповідного протоколу.

Протокол комісії складається в кількості примірників, яка на чотири більша, ніж кількість осіб, які входять до складу комісії.

Кандидатам, їхнім довіреним особам, офіційним спостерігачам, які були присутні при підрахунку голосів на виборчій дільниці, на їх прохання невідкладно видаються копії зазначеного протоколу, засвідчені головою та секретарем дільничної комісії та скріплені її печаткою.

Перший і другий примірники, а за наявності – і примірники протоколу з поміткою «уточнений» запаковуються. Третій – зберігається у секретаря комісії, четвертий – невідкладно вивішується для загального ознайомлення в приміщенні комісії, а решта – по одному примірнику видається членам комісії.

Пакети з протоколами дільничної комісії про підрахунок голосів виборців, бюлетенями, контрольними талонами і предметами, списками виборців, а також за наявності, окремими думками членів виборчої комісії, викладеними у письмовій формі, актами, заявами, скаргами та рішеннями, прийнятими комісією, після закінчення засідання комісії доставляються до окружної виборчої комісії.

На підставі протоколів дільничних комісій окружна комісія визначає результати виборів по округу, що оформляється відповідним протоколом.

Пакети з протоколами дільничної комісії про підрахунок голосів виборців, бюлетенями, контрольними талонами та предметами, списками виборців, а також, за наявності, окремими думками членів виборчої комісії, викладеними в письмовій формі, актами, заявами, скаргами та рішеннями, прийнятими комісією, невідкладно після засідання комісії доставляються до окружної виборчої комісії, яка на підставі протоколів дільничних комісій визначає результати виборів по округу, що оформляється протоколом, який складається в кількості примірників на три більшій, ніж кількість осіб, які входять до складу комісії. Протокол окружної комісії підписується всіма її членами, які брали участь у її засіданні, і скріплюється її печаткою. Перший примірник протоколу мають право підписати кандидати, їх довірені особи та офіційні спостерігачі, які були присутні при встановленні підсумків голосування в межах територіального округу.

Перший примірник протоколу разом із протоколами всіх дільничних комісій та іншими документами, які їх супроводжували, негайно надсилається до ЦВК, другий – зберігається в окружній комісії, третій – невідкладно вивішується для ознайомлення у приміщенні комісії, а решта по одному примірнику видається членам комісії. Кандидатам, їх довіреним особам та спостерігачам на їх прохання видається копія протоколу відповідної комісії про підсумки голосування з розрахунку по одній копії кожного протоколу для кожного кандидата та на кожного спостерігача.

Окружна виборча комісія зобов’язана встановити підсумки голосування в межах територіального виборчого округу незалежно від кількості виборчих дільниць, на яких голосування було визнано недійсним. Визнання голосування недійсним в межах територіального виборчого округу не допускається.

ЦВК на своєму засіданні на підставі протоколів окружних комісій визначає загальні результати голосування в день виборів, що оформляється протоколом. ЦВК зобов’язана встановити результати виборів незалежно від кількості виборчих дільниць, у яких голосування було визнано недійсним.

Повідомлення про результати голосування і прийняте ЦВК за підсумками голосування рішення публікується в газетах «Голос України» та «Урядовий кур’єр».

Щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів виборчого процесу та відповідальності за порушення виборчого законодавства суб’єктами звернення зі скаргою можуть бути: кандидат у депутати; партія (блок) – суб’єкт виборчого процесу, в особі її керівника (керівників блоку), представника партії (блоку) у ЦВК, уповноваженої особи партії (блоку) чи іншої особи, уповноваженої рішенням центрального керівного органу партії (керівного органу блоку); офіційний спостерігач від партії (блоку); виборча комісія, яка здійснює повноваження щодо організації підготовки та проведення виборів, у особі її голови чи уповноваженого рішенням виборчої комісії члена виборчої комісії; виборець, виборчі права або охоронювані законом інтереси щодо участі в роботі виборчої комісії чи на здійснення спостереження, порушено рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта оскарження.

Скарга може бути подана на рішення, дію чи бездіяльність:

1) виборчої комісії чи її члена;

2) органу державної влади чи місцевого самоврядування, підприємства, закладу, установи чи організації, їх посадової чи службової особи;

3) об’єднання громадян, крім тих рішень та дій, які, відповідно до закону, статуту (положення) цього об’єднання, належать до його внутрішньої організаційної діяльності або його виключної компетенції;

4) засобу масової інформації, його посадової чи службової особи або творчого працівника;

5) іншого суб’єкта виборчого процесу.

Скарга повинна відповідати визначеним Законом вимогам і бути подана у визначені ним строки.

Після офіційного оприлюднення результатів виборів ЦВК передає виборчу та іншу документацію до центральної державної архівної установи, а окружні виборчі комісії – до місцевих державних архівних установ, де вони зберігаються протягом чотирьох років, після чого знищуються в установленому порядку.

Характеризуючи особливості виборчої системи України, цікаво згадати особливості виборів гетьмана України згідно з офіційною грамотою до українського народу та «секретными пунктами», врученими резидентові при гетьмані таємному раднику Ф. Наумову, які являли собою інструкцію з використання на виборах так званого адміністративного ресурсу:

«1) Хотя в Его Императорского Величества грамоте с ним, Федором, посланной к малороссийскому народу, и в данной ему инструкции во втором пункте написано, что Его Императорское Величество указал в Малой России Гетмана выбрать по прежнему обыкновению, однако ж сие от того Малороссийского народа избрание написано для лица. А в самом деле Его Императорского Величества соизволение быть Гетманом Миргородскому полковнику Данилу Апостолу; и чаемо, что от народу не иной кто, но он, Апостол, по старшенству и по заслугам и ради имеющаго ево у них кредиту избран будет.

2) И ему, Федору Наумову, прибыв в Глухов и объявя о сем указу и разослав для объявления того ж по полкам, смотреть и разведывать ево ль Данила Апостола в Гетманы народ будет избирать. Ежели ж бы некоторые из того народа о ином ком намерение имели в Гетманы обирати, в таком случае ему, Наумову, того предостерегать и путь к тому предуготовить, что, конечно, ево, Данила Апостола, а не иного кого в Гетманы народ избрал и, как ево изберут и то избрание, яко по воли Его Императорского Величества учиненное, принять и в том поступать против инструкции «5» да «6» пунктов.

3) А как приедет в Глухов Миргородский полковник Данило Апостол и ему объявить секретно, что Его Императорское Величество по высокой своей милости указал его, Апостола, а не иного кого в Гетманы обрать; и чтоб он служил Его Императорскому Величеству верно и непоколебимо.

4) Ежели (паче чаяния) старшина и народ Малороссийской Миргородского полковника Данилу Апостола в Гетманы обирать не станут, а будут выбирать иного кого по своей воли, то ему, Наумову, того учинить не допустить и то обрание под каким пристойным претекстом остановить; и писать к Его Императорскому Величеству в Коллегию иностранных дел.

5) Между сим усматривать и разведывать секретно, для чего оный Малороссийский народ того Данила Апостола в Гетманы себе не изобрали и кто в том причиною и помешателем будет. А ежели ево, Апостола, в Гетманы выберут и по вышеписанному оный будет на Гетманство произведен, то присматривать ему, Наумову, как Малороссийский народ принял себе такую высокую милость Его Императорского Величества, что Гетману у них быть повелено…

8) Со временем пристойным образом внушать народу Малороссийскому, а паче казакам, что Его Императорское Величество содержит их в милости своей при данных им от Его Императорского Величества милостивым привилегиям…»10.