Читать книгу Рослини - Группа авторов - Страница 10

Майже кожна рослина має листя. Зелене вбрання рослин дуже різноманітне. Про це знає кожен з вас. А в деяких випадках люди навіть не здогадуються, що мають справу з листям. Листям, наприклад, є хвоя (глиця) у сосен, ялинок, модрин, ялиць та інших хвойних дерев. Але кожний листок, незалежно від свого зовнішнього вигляду, виконує одні й ті ж функції. Він живить рослину. Саме в ньому відбувається процес фотосинтезу, про який ви вже дізналися зі статті «Цеглинки, з яких складаються рослини».

А що ж таке взагалі листок? І з чого він складається? Ботаніки так називають бічний елемент пагона, що розміщується на стеблі. Він має листкову пластинку, тобто основну частину, і черешок, за допомогою якого пластинка прикріплюється до стебла. Саме так побудовані листки у більшості рослин.

А тепер загляньмо всередину листків. Листя кожної рослини вкрите епідермою. Вона складається з прозорих клітин, які щільно притиснуті одна до одної. Із зовнішнього боку листка епідерма підживлюється жировою речовиною – кутином. Ця дуже тонка, але міцна плівка зветься кутикулою, яка відсутня у водних рослин, адже їм не потрібно піклуватися про запобігання зневодненню під час посухи. А наземні рослини кутикула захищає від зайвого сонячного випромінювання, уражень бактеріями та шкідливими грибами.

Устя на листках різних рослин

Сонячні промені легко проходять через епідерму, не втрачаючи своєї енергії, і досягають хлоропластів, де відбувається синтез поживних речовин.

Погляньмо уважно на листок будь-якого дерева. Наприклад, клена. На його широкій, з глибокими вирізами поверхні ми побачимо жилки, які складаються в чіткий візерунок. Це судинна система листка. Кожна з таких жилок являє собою тонесеньку трубочку. Частина їх належить до ксилеми і подає воду для фотосинтезу, а частина – до флоеми і переносить поживні речовини до інших тканин рослини. Крім того, жилки виконують роль «скелета» листка, надаючи йому міцності та форми.

Між клітинами епідерми існують маленькі отвори – устя.

Через них проходять гази і водяні пари. На нижній поверхні листка їх завжди більше, ніж на верхній. Клітини, які оточують устя, при нестачі води змикаються, а при зайвій кількості розсуваються.

У вищих рослин на один квадратний міліметр поверхні припадає від 40 до 500 устячок.

Крім того, епідерма часто має різні волоски, воскові нальоти і стовщення, які захищають рослини від сухості або зайвої вологості.

За формою листки надзвичайно різноманітні. В одних, наприклад у верби, вони довгі й вузькі, а в інших, наприклад у каштана – із загостреними краями. У жоржини – складні. Вони виростають з кожної бруньки по декілька штук і поєднані одним черешком. Листя лопуха таке велике, що іноді може замінити парасольку, а листя ряски тільки трохи більше за краплинку води.

Найбільші листки мають пальми. В деяких з них вони просто величезні. Так, на острові Шрі-Ланка у Південно-Східній Азії ростуть парасолькові пальми, віялоподібні листки яких сягають 8 м у довжину і 6 м у ширину. З них роблять гарні парасольки та віяла. Величезні листки-пір’їни бразильської пальми рафії тедігера сягають у довжину 20 м, а в ширину – 12 м. А в Амазонії росте гігантська водяна лілея, вікторія амазонська. Її круглі листки, 2 м у діаметрі, лежать на воді мов величезні сковороди. Вони здатні витримати вагу до 80 кг, але краплини дощу легко пробивають їх наскрізь. Якщо перевернути лист нижньою поверхнею вгору, то можна побачити, що з його центра виходять товсті жили, розташовані, як спиці в колесі. Кожна з них, поки дійде до краю, багато разів ділиться, тож у результаті утворюється суцільна мережа, яка і надає міцності листу.

Величезні листки вікторії Зворотний бік листа вікторії амазонської амазонської

Ось такими різними бувають листя дерев

Ця конструкція є такою досконалою, що її в 1850 р. використав для будівництва відомого Кришталевого палацу англійський архітектор Джозеф Пакстон. Замолоду, до речі, він страшенно захоплювався садівництвом і добре знав рослини.

У нашій кліматичній зоні листки рослин прагнуть здобути якомога більше світла, тому розташовані так, щоб не затінювати один одного. Порядок їх розташування називається листовою мозаїкою і дає можливість максимально використати сонячну енергію.

 Листова мозаїка винограду

Як усе живе, листки мають свій термін життя. В нашому кліматі він зазвичай дорівнює вегетаційному періоду, тобто періоду, коли рослина росте. Взимку малесенькі листочки кущів та дерев ховаються у бруньках. Вони дуже маленькі і щільно згорнуті, а навесні починають розпускатися і швидко досягають звичайного для тої чи іншої рослини розміру. Восени ж спостерігається справжнє диво: листя змінює свій колір і опадає. Чому це відбувається? Виявляється, що в кожному листку крім хлорофілу, який надає йому зеленого забарвлення, містяться ще й інші пігменти – ксантофіл і каротин. Ксантофіл має жовтий колір, а каротин – жовтогарячий. Влітку хлорофіл переважає, тож інші пігменти непомітні. А восени, коли рослина починає «засинати», в листках утворення хлорофілу спочатку уповільнюється, а потім і зовсім припиняється. Тоді ксантофіл і каротин стають помітними і листя жовтіє. Особливо швидко це відбувається у сонячні дні, бо від сонячного світла хлорофіл швидко руйнується.

Але ж трапляється і червоне, багряне, рожеве, темно-пурпурове листя. Ці кольори дає особливий барвник антоціан, який розчинений у клітинному сокові. Спробуйте прокип’ятити кілька листків червоної капусти. Вода завдяки антоціану набуде бузкового або брудно-червоного кольору. А тепер додайте у відвар кілька крапель оцту. Вода стане інтенсивно-червоною. Але в зеленому листі антоціану ще небагато. А от восени, коли температура падає, його кількість стрімко зростає і листя, що втратило значну частину хлорофілу, червоніє.

Проте є й винятки. Наприклад, наш ясен ніколи не змінює колір свого листя. Воно опадає зеленим. Листя так званого зимового дуба не опадає, а стає брунатним і висить на дереві протягом усієї зими. Не скидають свого зеленого вбрання і хвойні дерева, за винятком модрини, що росте в нас у лісах Закарпаття та Карпат. А деякі рослини можуть скидати листя в одній кліматичній зоні і зберігати його у більш теплій. Наприклад, добре відомий нам персик у Північній Африці зберігає листя протягом усієї зими, а в нас скидає його навіть у Криму.