Читать книгу Рослини - Группа авторов - Страница 8

У більшості живих істот на Землі є кістяк, який підтримує організм у певному положенні і допомагає йому при рухові. На відміну від них, рослини зазвичай прив’язані до місця, де вони ростуть. Роль «кістяка» у них виконує стебло, яке в багатьох мешканців зеленого світу з віком перетворюється на стовбур. Стовбур – це теж стебло, але укріплене деревиною.

Стебло утворює пагони та листя, поєднує їх і служить для подачі поживних речовин від листя до коренів, води та мінеральних солей від коренів до листя.

Ротангова пальма

Форми стебла надзвичайно різноманітні. Воно буває в’юнким, звивистим, шипуватим, членистим, бочкоподібним, може нагадувати солому і таке інше.

Від стебла відходять гілки та пагони. Найчастіше вони починають рости майже від землі. Є багато й таких рослин, у яких гілки, пагони, а іноді й листя ростуть тільки на значній висоті. Такими, наприклад, є сосна, дуб, пальма. А деякі рослини утворюють під землею дещо змінені пагони, на яких розвиваються бруньки, додаткові корені, а іноді навіть і листя. Такі пагони утворюють, наприклад, пирій, конвалія, пшінка. Вони називаються кореневищем і служать для накопичування поживних речовин та розмноження.

Частина стебла, на якій розташовані листки і бруньки, називається пагоном. На його верхівці міститься верхівкова брунька, яка складається із зачаткового стебла і притиснутих один до одного зачаткових листочків, які прикривають її зверху.

У листяних та мішаних лісах України росте добре відома вам конвалія. її напрочуд гарні сніжно-білі квіти-дзвоники з тонким ароматом масово продають навесні у великих містах. З довгого повзучого кореневища конвалії щороку відростає два-три великих прикореневих листки та безлисте квітконосне довге стебло. Але розмножується конвалія не тільки завдяки кореневищу. Після запилення комахами на місці квіток утворюються кулясті ягоди, які достигають восени і набувають ясночервоного кольору. їх охоче поїдають птахи і розносять насіння на великі відстані. Конвалія є важливою лікарською рослиною. Препаратами з неї лікують серцеві хвороби. На жаль, конвалії загрожує винищення. Вона потребує охорони.

Під ними схований конус наростання – твірна тканина, клітини якої відповідають за поділ і розмноження. Аналогічні бруньки утворюються в пазухах листків і називаються пазушними. Інколи вони розташовуються прямо на стовбурі, коренях чи листках. їх називають додатковими. На зиму бруньки завжди вкриваються лусочками, які захищають їх від ушкодження морозами.

Найдовші стебла мають ротангові пальми, які ростуть у тропічних лісах Африки та Азії. Іноді вони сягають 400 м у висоту і доростають до верхівок найвищих дерев, чіпляючись за них шипами. Така пальма більше схожа на ліану. Діставшись до верхівки дерева, вона «сідлає» його і починає рости врізнобіч, утворюючи дивовижні вузли, що їх європейці назвали «бісовими линвами».

Найтовщий стовбур має баобаб – мешканець африканських саван. Обхват його іноді сягає 50 м. Не дивно, що місцеві жителі влаштовують у таких баобабах своє помешкання.

Найвищою рослиною вважається давня секвоя, стовбур якої в наші часи піднімається вгору майже на 140 м. Своє ім’я вона дістала на честь уславленого ватажка племені ірокезів Секву, який вважається винахідником індіанської писемності.

У старому дуплистому стовбурі секвої, що росла в національному парку в Каліфорнії, один американець влаштував ресторан на 50 місць. У стовбурі ж іншого поваленого дерева він зробив гараж для автомобілів відвідувачів. А в Іоселітському національному парку поблизу Сан-Франциско, коли прокладали автомобільну дорогу, в стовбурі секвої побудували тунель завдовжки 9 м, завширшки 2,5 м і заввишки 3 м.

Але найдивовижніший стовбур має пляшкове дерево, що росте в лісах Австралії. Щоб протистояти страшним посухам, воно утворило стовбур, подібний до пляшки, і не тільки за формою.

Баобаб

Під час дощів у ньому скупчується багато вологи, що допомагає дереву пережити спекотний період. Більш детально про нього ми поговоримо в статті «Між гілеями та пустелями».

Стебло, як і вся рослина, зазвичай буває захищене епідермою. Але в багатолітніх рослин уже наприкінці першого року життя її замінюють клітини кори. Кора складається з великих, нещільно поєднаних клітин, відстань між якими частково заповнюється повітрям. Це дає можливість газам повільно циркулювати. Клітини кори дуже різноманітні і утворюють різні тканини, які розташовуються шарами. Зазвичай вирізняють шкірку, корок і луб. Перші два шари є покривними тканинами і захищають рослину від випаровування, проникнення шкідливих мікроорганізмів та комах в її організм.

Гілочка секвої

У лубі розташовані дуже міцні луб’яні волокна, між якими проходять ситовидні трубки. Разом вони утворюють флоему – комплекс трубок, якими переміщуються розчини органічних речовин, що утворилися під час фотосинтезу.

Вони дуже коротенькі – 0,1—0,2мм – і функціонують недовго. Взимку ситовидні трубки перестають діяти. їхні пори закриваються спеціальною речовиною і відкриваються знову лише навесні.

Пляшкове дерево камбію.

Глибше всередині розташований шар  Спробуйте відділити кору від стебла. Ви відчуєте, що воно вологе і слизьке. Це розірвалися ніжні клітини камбію, а їх вміст зволожив поверхню. Клітини камбію активно діляться. З часом вони з обох боків перетворюються на луб чи деревину. А стебло потроху товстішає.

Під корою і камбієм знаходиться деревина, клітини якої схожі на клітини кори. Втім, їх оболонки потовщені, тому деревина щільніша за кору.

Малюнки на корі дерев

В цій частині стебла проходять судинні трубки. Вони несуть воду з поживними речовинами й утворюють комплекс, який називається ксилемою. В їхніх стінках є пори, завдяки чому вода легко просочується через деревину в різних напрямках. Окремі судинні трубки мають різну довжину – від 10 см до 2 м, залежно від розмірів рослини. Втім, вони ніколи не йдуть безперервно від кореня до листя. На певній відстані трубки закінчуються сліпим кінцем, але прилягають поперечною перегородкою до іншої трубки. Через пори вода з них потрапляє до сусідньої трубки і йде далі. Цікаво, що у водних рослин таких судин немає. Вони вбирають воду усією поверхнею.

Усередині рослини знаходиться серцевина, яка служить скринею поживних речовин і складається з великих клітин з тонкими оболонками. Зазвичай тканини серцевини є пухкими.

Річні кільця стовбуру дерева

У дерев судини ксилеми з часом заповнюються органічною сполукою – лігніном – і не можуть проводити воду. Тепер вони призначені для підтримки стовбура. А вода продовжує переміщуватися молодими судинами, що утворюються по зовнішньому шару ксилеми, який називається заболонню.

Стовбур ховає в собі чимало таємниць. Придивіться уважно до свіжого зрізу на пеньку. Ви побачите своєрідний малюнок. Від середини до краю чітко видно річні кільця. Скільки кілець – стільки й років дереву. Як же вони утворюються?

Протягом року дерево росте з різною швидкістю. Влітку швидше, взимку повільніше (може й зовсім не рости). Ті клітини, що утворилися в камбії навесні та влітку, мають великий розмір. Зимові клітини є дрібнішими. Ось зимові клітини й утворюють кільце, колір якого темніший за той проміжок, який клітини виростили влітку.

Ці проміжки мають різні розміри. Вони залежать від посух (тоді дерево росте повільніше), а також від того, чи не напали на нього шкідники, які пригнічують рослину. Якщо нічого лихого не трапилося, проміжок між кільцями утворюється широкий, якщо ж існували шкідливі умови для розвитку, він формується вузький. Вужчі проміжки між річними кільцями утворюються також з боку півночі, бо тут розвиток клітин пригнічують прохолодніші температури та холодні вітри.

Враховуючи це, можна встановлювати вік дерева, аналізувати кліматичні зміни, орієнтуватися в лісі стосовно сторін світу. Зріз на пенькові не гірше за компас вкаже вам напрямок, за яким треба рухатися далі, якщо ви заблукали, сонце сховалося за хмари, а компас ви загубили.

Проте цим можна скористатися лише в наших лісах, у нашому кліматі. У тропічних лісах дерева такого «літопису» не ведуть і кільця стовбура не відповідають віку дерева. Річ у тім, що тут пригнічення росту не залежить від пори року. Дрібні клітини можуть утворюватися під час посух, а великі – у період тропічних зливових дощів, котрі, як вам відомо, йдуть у тропіках по кілька місяців в одну і ту ж пору року.

Місця, в яких кільця у стовбурах дерев утворюються зрідка, називають тропічним дощовим лісом. Такі ліси не створюють суцільного поясу, а зустрічаються окремими великими плямами тільки вздовж екватора.