Читать книгу Рослини - Группа авторов - Страница 16

Сонце котилося до обрію. Невдовзі ніч огорне темрявою тропічний ліс і важко буде розрізнити дорогу в пітьмі. Ось чому німецький мандрівник Ріхард Крумбгольц дуже поспішав. Раптом він побачив на галявині дивовижне яйце, що було вкрите шкіряною оболонкою. Ріхард нахилився, щоб підняти його, але передумав, бо яйце швидко збільшувалося в розмірі, росло на очах. Тонка тріщинка поділила його навпіл. Коли шкірка на маківці розійшлась, зі щілини вискочив жовтогарячий, мовби лакований, капелюшок. Він сидів на довгій білій шийці, яка швидко витягувалась. Нарешті стало зрозуміло, що це був гриб. Прямий як свічка, за дві години він витягнувся до двох метрів. Враз під капелюшком щось луснуло, і вискочило ажурне біле покривало. Воно впало майже до землі. В той же час довкола поширився сильний і відворотний запах. На нього налетіла величезна кількість мух, жуків та метеликів. Темрява дедалі густішала, а гриб почав світитися. З-під капелюшка лилося смарагдове світло, а вуаль давала ніжний матовий блиск.

Кілька годин дивився Крумбгольц на це диво, а коли вранці повернувся на місце пригоди, знайшов лише великий згусток слизу – все, що залишилося від казкового гриба.

Мандрівнику пощастило побачити дуже цікавий гриб – кільчастий, або дзвоникуватий, диктіоформ, який росте в тропічних лісах Південної Америки. Місцеві мешканці називають його «дамою під покривалом» і надають йому містичних властивостей. Гриб вважається втіленням Духа природи і нібито приносить нещастя тому, хто його побачить. Втім, із Крумбгольцем нічого лихого не трапилося. Навпаки, він був щасливий, бо побачив одне з найкрасивіших явищ рослинного світу.

Взагалі гриби мають дуже багато цікавих форм. Але перед тим, як ознайомитися з деякими з них, давайте дізнаємось, що ж таке гриби взагалі, ознайомимося з їхньою будовою та особливостями.

Вивчає гриби наука мікологія. їй відома безліч цих дивних рослин, частина з яких дуже несхожа на ті рослинні утворення, які ми звикли називати грибами. Усі ті опеньки, рижики, хрящі, маслюки, сироїжки є лише невеличкою частиною великого грибного розмаїття. І належать вони до так званих шапкових гри- бів, бо мають шапку на ніжці.

Але ця шапка та ніжка насправді є не грибом, а його плодовим тілом. Сам гриб має вигляд тоненьких ниток, які сховані під землею. їх називають грибницею, або міцелієм. Міцелій складається з ниткоподібних клітин, або гіфів. Ці клітини мають тонку оболонку, яка містить хітин і безколірну протоплазму з маленькими, зазвичай численними ядрами. Але буває й так, що гіфи містять лише два або навіть одне ядро. В їх клітинах, на відміну від інших рослин, ніколи не утворюється крохмаль. Його замінює глікоген. Міцелій проникає всередину коріння дерев, старі пеньки, стовбури, що впали на землю, і бере звідти поживні речовини.

Чортів гриб

Завдяки будові шляпок шапкові гриби поділяються на пластинчасті та трубчасті. Якщо перевернути шляпку, можна побачити або тоненькі пластинки, або тканину, що нагадує губку. Вся вона пронизана тоненькими трубочками. Між пластинками та у трубочках містяться спори, за допомогою яких гриби розмножуються.

Грибні спори дуже дрібні, але їх можна побачити. Для цього треба шапку стиглого гриба покласти на аркуш білого паперу. Якщо через кілька годин цю шапку зняти, під нею утвориться чіткий малюнок: крапковий у трубчастих грибів і у вигляді багатопроменевої зірки у пластинчастих. Стиглі спори висипалися і утворили цей малюнок. Ще помітніше виглядають спори у гриба-дощовика (порхавки). Білий у молодому віці, з часом він набуває брунатного кольору. Якщо наступити на такий гриб, з нього вилетить маленька хмарка зі спор. Завдяки цьому гриб іноді називають «бісовим тютюнцем».

Коли спори потрапляють у сприятливі умови, де тепло, волого і є поживні речовини, вони починають ділитися. Нові клітини дуже швидко набувають усіх ознак, притаманних гіфам. Коли міцелій достатньо розвинеться, на ньому утворюються маленькі вузлики. З них і виростають плодові тіла – справжнє маленьке диво.

Відомо, що плодові тіла грибів вилізають на поверхню з Бліда поганка шаленою силою.

Наприклад, звичайні печериці здатні зруйнувати міцний асфальт і навіть підняти важке каміння. Річ у тім, що, коли сухо, плодове тіло росте повільно під землею і нагромаджує суху речовину. А після дощу ця речовина починає вбирати воду і дуже швидко збільшуватись у розмірі— в 4—12разів. Під час такого росту сила, з якою гриб тисне на землю, іноді сягає 160 атмосфер і більше. Так може тиснути на опору кам’яний стовп понад півкілометра заввишки. Втім, у міру насичення тіла водою цей тиск зменшується і поступово зникає зовсім.

Шапкові гриби ростуть по всій Україні, і не тільки в лісах. Багато їх і у степовій зоні – в байраках, штучних лісонасадженнях, у полезахисних смугах і навіть цілинних степах. Найбільше грибів росте в Поліссі.

Усі вони поділяються на їстівні та отруйні. При цьому серед них значно більше їстівних. У Європі, наприклад, відомо понад 500 видів їстівних грибів і тільки 80 – отруйних. Утім, серед них 20—25 видів є дуже небезпечними. До того ж деякі з них зовні нагадують їстівні гриби.

З приводу трубчастих грибів непокоїться нема чого: смертельно отруйних серед них немає, лише чортів гриб викликає тяжкі шлунково-кишкові розлади. Він росте з червня по вересень у листяних лісах під дубами, буками і грабами. Має шляпку діаметром від 5 до 20 см брудно-білого або сірого кольору. Його легко відрізнити від інших грибів, бо при розрізуванні його білувата м’якоть на повітрі трохи червоніє, потім синіє і має неприємний запах.

На відміну від трубчастих, пластинчасті гриби бувають дуже і навіть смертельно отруйними. Особливо небезпечна бліда поганка (мухомор зелений), яка містить найсильніші з грибних отрут. Один плодовик блідої поганки, якщо трапляється серед інших грибів при готуванні, може заподіяти смерть кільком людям. Підвищує небезпечність і те, що отрута, яку містить бліда поганка, діє уповільнено і симптоми отруєння можуть з’явитися лише через 1—2 доби після вживання грибів. Аналогічно впливають на організм людини й інші смертельно отруйні мухомори – білий та білий смердючий.

Печериці

Росте бліда поганка у листяних та мішаних лісах, під дубами, буками, часто в ліщині, з серпня по вересень, а у сприятливі роки – з липня по жовтень включно. У молодому віці вона дуже схожа на печерицю і її часто плутають саме з нею.

У групі отруйних грибів існують також умовно їстівні гриби, які містять отруту, що при нагріванні руйнується або переходить у відвар. Його необхідно зливати. До речі, до таких грибів належать і опеньки. Ось чому вони іноді спричиняють отруєння. Очевидно, готуючи страву з грибів, їх погано проварили або не злили відвар. Не слід вживати опеньки і кілька днів підряд, бо їх отрута, хімічний склад якої ще не встановлено, безпечна в малих дозах, але, накопичуючись в організмі, через деякий час може досягти небезпечної кількості.

Слід також знати, що вміст отрути у грибів не сталий, а може змінюватися кількісно і якісно. Встановлено, що при зростанні на ґрунтах, де багато поживних речовин, а також у дощову пору отруйність грибів посилюється. І навпаки, при зростанні тих самих грибів на бідних сухих ґрунтах вміст отрути зменшується.

Опеньки осінні справжні

Можливо, внаслідок цього протягом багатьох років триває суперечка стосовно зовні досить дивного гриба – строчка звичайного. Протягом тривалого часу у різних європейських країнах він був одним з найулюбленіших грибів. З нього готували багато смачних страв. Втім, спочатку його завжди відварювали, а потім промивали. Минали роки, і багато країн після проведення досліджень заборонили продаж строчків на ринках, бо було з’ясовано, що вони не втрачають отруйних властивостей і після відварювання. Але хімічний склад отрути так і не був з’ясований. Більше того, зареєстровані випадки, коли строчки одночасно вживали кілька людей і більшість з них не відчули ніяких неприємних симптомів, а деякі померли. Траплялося навіть, що строчки вживали разом з відваром, але отруєння не відбувалося. Втім, краще не ризикувати, бо строчок звичайний дуже легко переплутати зі строчком великим, який, безперечно, є дуже отруйним.

Строчок звичайний

Не всі гриби тримають свої плодові тіла на поверхні. Існують підземні гриби, серед яких найвідоміший – трюфель, один з найкращих їстівних грибів, що його вважають делікатесом. Існує кілька його видів – трюфель чорний, білий та оленячий. Оленячий трюфель їдять тільки олені та білки, а мисливці використовують його як найкращу принаду для білок. Білий трюфель зазвичай не споживають. А ось чорний трюфель у Європі розшукують за допомогою спеціально натренованих собак. У нас його можуть знайти тільки дуже досвідчені грибники. Вони кажуть, що там, де визріває його плодове тіло, трава ніби випалена.

Чорні (або їстівні) трюфелі ростуть із серпня по вересень у листяних та особливо дубових і букових лісах. Підземне тіло має кутасто-кулясту, бородавчасту форму і коричнево-оливкува-то-чорне забарвлення. Спори у трюфелів містяться всередині плодовика.

Є в природі група цікавих грибів, які мають дуже декоративний вигляд. Недарма їх називають гриби-квіти і вирощують на клумбах і газонах. Ростуть гриби-квіти повсюди. У молодому віці вони мають вигляд яйця або кулі. В Європі їх називають «бісовими яйцями». На відміну від дощовиків, усередині такої кулі добре видно майбутню ніжку і капелюшок. Пізніше оболонка розкривається і відгортається донизу лопатями.

Ростуть гриби не тільки на землі чи в землі, а й на деревах. Називаються вони трутовики. Найвідо-мішим з них завдяки його лікарським властивостям є березовий гриб, або чага.

Трюфель звичайний

Гриби-квіти (зліва направо): диктиофора звичайна, сітконоска подвоєна, квіткохвіст та решетняк червоний

Іноді його ще називають березовою або чорною губою, бо формою він нагадує саме губу і зовні має чорний колір. Усередині гриб темнокоричневого кольору. А його тканина така тверда, що її можна розбити хіба що молотком. Нарости чаги іноді сягають півметра, а їхня вага – двох кілограмів. А утворюється такий наріст з маленької спори, що впала на тріщинку в живій березі.

Усі ці гриби вважають вищими, але ними не обмежується величезне грибне розмаїття. Серед інших грибів теж є дуже корисні і дуже шкідливі.

У ґрунті живе величезна кількість мікроскопічних грибів – на одному гектарі вона перевищує мільйон. Ці гриби є дуже корисними, бо разом з бактеріями перетворюють органічні речовини на мінеральні.

А багато лісових рослин просто не може існувати без грибів. Відомо, що лісосмуги, коли їх тільки почали насаджувати, погано приживалися. Молоді деревця швидко гинули і доводилось їх заміняти новими. Та коли до степових ґрунтів на місці лісонасаджень додали землю з міцелієм, деревця почали розвиватися нормально.

Деякі гриби можуть допомагати у боротьбі зі шкідниками.

Ріжки на житі: у стадії проростання (ліворуч)  та стиглі (праворуч)

Ось, наприклад, гриб мускардин. Коли його спори потрапляють на тіло комах, міцелій розростається, виділяє отруту, і комаха гине.

Є серед грибів дуже шкідливі. Наприклад, гриби-паразити, які спричиняють хвороби і навіть призводять до загибелі рослин. Серед них найвідоміший – гриб-паразит ріжки