Читать книгу Рослини - Группа авторов - Страница 11

Щороку, починаючи з весни і аж до самої осені, рослини навколо нас, кожна своєї пори, вкриваються пишним квітковим вбранням. Іноді здається, що то весняна веселка розсипалася на тисячі дрібнесеньких шматочків і впала на землю проміж листя дерев, кущів і трав.

Цвітіння рослин – одне з найкрасивіших природних явищ. Недаремно японці, дуже чутливі до краси природи, святкують цвітіння сакури та хризантеми. Під час цих свят вони йдуть до парків, їдуть за місто, щоб помилуватися квітами. І не лише японці, всі народи люблять квіти, бо неможливо не захоплюватися їхньою бездоганною формою і нескінченним розмаїттям кольорових відтінків.

Запилення квітки

Та не тільки для краси розкривають рослини яскраві пелюстки.

Різні види пилку

Так само як коріння, стебло та листя, квітка є органом рослини – органом розмноження. Її колір, аромат та солодкий нектар, що міститься всередині, приваблюють комах, а ті розносять пилок, який утворюється на тичинках, і запліднюють квіти.

Що таке пилок і чому він такий важливий? Річ у тім, що квітки мають чоловічі й жіночі статеві клітини. Щоб утворилося насіння, вони повинні злитися. Пилок – це чоловічі статеві клітини, дуже дрібненькі – за розміром кілька тисячних міліметра. Він міститься у пилкових мішечках – пиляках, які знаходяться на кінці тичинкової нитки. А все це разом утворює добре відому вам тичинку.

Коли комаха копирсається всередині квітки, вона торкається пиляка, пилкові мішечки лопаються, а пилок пристає до комахи. Далі вона летить до інших квіток, кожна з яких має маточку, що містить зав’язь із жіночими статевими клітинами – насінними зачатками (яйцеклітинами). Через верхню частину маточки, якуназивають приймочкою, пилок потрапляє до стовпчика маточки.

Назви окремим частинам квітки дав славетний шведський вчений Карл Лінней щє в XVIII столітті. Відтоді ми й розрізняємо тичинкову нитку і пиляк, маточку, зав’язь, приймочку та інші квіткові деталі. Найбільший за розміром пилок утворює гарбуз звичайний – 250 мілімікронів, найдрібніший – незабудка – 2—5 мілімікронів.

Тут пилкові зерна бубнявіють і проростають, утворюючи пилкову трубку. З часом ця трубка досягає насінного зачатка. Наприкінці вона має дві клітини з великими ядрами – спермії. Один з них зливається з яйцевим ядром яйцеклітини і утворює зачаток, другий – з вторинним ядром зародкового мішка. З них розвивається ендосперм – тканина насіння, в якій відкладаються поживні речовини для зародка. Таким чином відбувається так зване подвійне запліднення. Наслідком цього стає розвиток зачатків насіння, а із зав’язі виростає плід.

Квітки більшості рослин мають і тичинки, і маточку. Втім, є й такі, в яких одні квітки мають тільки тичинки, а інші – тільки маточку. В деяких випадках такі квітки цвітуть разом на одній рослині, як, наприклад, в огірка чи кабачків. Такі рослини називають однодомними. А ось в обліпихи квітки з тичинками розвиваються на одному кущі, а з маточкою – на іншому. Такі рослини називають дводомними.

Більшість рослин за допомогою різних пристосувань надійно захищають ніжний пилок від зволоження, інакше він загине. Ось, наприклад, добре відома нам купальниця європейська, яка росте в багатьох районах України.

Підрахувати кількість пилку, який мають  окремі рослини, дуже важко. Проте відомо, що одне суцвіття клена дає 25 млн пилкових зерен, берези – 5,45 млн, вільхи – 4,45 млн.

Її жовті пелюстки розташовані навколо пиляка по спіралі, тому він надійно прикритий від крапель дощу. А різноманітним дзвіночкам та конвалії такий щільний покрив не потрібний. Їхні квітки-дзвоники тримають свої чашечки так, щоб вони вклонялися донизу. От вода й стікає по маленьких купольцях і, таким чином, не потрапляє всередину. Квітки флоксів, навпаки, дивляться вгору. Але й вони надійно захищені. Біля входу до квітки пелюстки, які зрослися між собою, утворюють дуже вузьку трубочку. Коли крапля потрапляє на квітку, вона затримується у вічку, а повітря, яким заповнена трубочка, не дає воді потрапити всередину.

Деякі рослини перед дощем або наприкінці росяного вечора стуляють свої пелюстки і в такий спосіб захищають свій пилок від зволоження. Так роблять кульбаба, латаття, нечуйвітер, цикорій та багато інших рослин. За ними можна навіть досить точно визначити час. До речі, вже відомий вам Карл Лінней створив у себе в саду «квітковий годинник». Він посадив квіти, які протягом дня послідовно в певний час розкривалися і закривалися і нагадували господареві, котра година.

Поряд з цим у деяких географічних районах квітам нема потреби захищати пилок від зволоження. Це відбувається там, де сезон дощів щорічно і незмінно переходить у посуху, наприклад в африканських саванах чи в південноавстралійських степах. Зазвичай рослини тут цвітуть у посушливий період і вже цим захищають свій пилок.

Запилюють рослини не тільки комахи. У тропічних лісах запилення деяких квітів здійснюють маленькі птахи колібрі. Їх особливо приваблюють рожеві та червоні кольори. Ось чому в цих краях так багато квітів саме з таким забарвленням. Але вони, як правило, не мають запаху, бо у птахів дуже поганий нюх.

А частина рослин запилюється за допомогою вітру. Вважається, що це більш давній спосіб запилення. У такий спосіб запилюються давно відомі рослини: дуб, ліщина, жито, кукурудза, сосна. Вони змушені утворювати дуже багато пилку. Дмухне вітер, і над рослинами здіймаються легкі жовті хмарки.

Запліднення може відбуватися відразу після запилення або дещо пізніше. Наприклад, у сосни воно відбувається через рік після запилення.

Повітряний потік розносить пилок далеко від свого утворювача.

Здебільшого він або пересихає, або, якщо потрапляє у воду, бубнявіє і лопається. І лише невеличка його частина потрапляє до приймочок. Як бачимо, цей спосіб дуже нераціональний. Тому рослини в основному й перейшли на запилення живими істотами.

Тривалість цвітіння у різних рослин дуже різна. Деякі розкривають квіти на кілька годин. А от пальма каріота пекуча, що росте в Індії, цвіте безперервно кілька років, але потім гине.

Серед квітів є свої гіганти і карлики. Отже, давайте знайомитися! Найбільшу у світі квітку має рафлезія Арнольда, яка зустрічається у тропічних лісах Індонезії і Філіппінських островів. Ця рослина взагалі складається з однієї квітки, бо не має ні стебла, ні листя. Її розмір у діаметрі наближається до одного метра, а вага іноді становить 7—9 кг. Ця величезна квітка прикріпляється прямо до коріння дерев і висмоктує з них поживні речовини, тобто є паразитною рослиною. Спочатку на поверхні з’являється великий бутон, схожий на головку капусти.

Рафлезія Арнольда – найбільша квітка нашої планети

Потім він розтуляє п’ять червоних м’ясистих пелюсток з рожевими плямами, які схожі на величезні шматки м’яса. І запах у квітки нагадує запах м’яса, на жаль, зіпсованого. От і летять до неї мухи та жуки, які полюбляють падаль. Вони й здійснюють запилення цієї незвичайної рослини.

На батьківщині рафлезію називають ще «квіткою слона». Це пов’язано не з її розмірами, а з тим, що, коли слони розчавлюють плоди рафлезії, дрібнесеньке насіння прилипає до їхніх ніг, і таким чином тварини переносять його на далекі відстані і «висівають».

Найдрібніші квітки, менше 0,5 мм, має звичайна ряска. Рекордсменом тут є ряска мала, яка широко розповсюджена в Україні і часто вкриває поверхню стоячих водоймищ. Проте побачити цвітіння рясок важко, бо вони розпускають квіти дуже рідко. Наприклад, відомий російський популяризатор ботанік О. В. Цингер усе життя намагався знайти квітучу ряску, але так і не зміг цього зробити.

А цвітуть ряски дуже цікаво. На краю кругленького листочка (насправді це не листок, а сплющене стебло, від якого відходить тонесенький корінець, занурений у воду) виростає крихітна луската колбочка, з якої стирчать приймочка та дві тичинки.

Деякі вчені вважають, що це навіть не квітка, а ціле суцвіття з однієї жіночої і двох чоловічих квіток.

Ряска мала

А ще менші квітки має вольфія, яка дуже нагадує ряску, але вчетверо менша за неї. Іноді її навіть називають ряскою безко-рінцевою. Так само як ряска, вона має крихітні «листочки», пласкі зверху і випуклі знизу.

Квітка теж схожа на ряскову, але має лише одну тичинку. Воль-фія широко розповсюджена у водоймищах Європи та України, проте занесена сюди з теплих країв і, як вважають ботаніки, ніколи тут не цвіте.

Отже, тепер ви познайомили- ся з квіткою, з її анатомією та тими процесами, що в ній відбуваються, з деякими її найяскравішими представниками. А тепер настав час дізнатися про результати запліднення – плід та насіння.