Читать книгу Загадки природи. Дитяча енциклопедія - Группа авторов - Страница 12

Протягом багатьох віків у різних місцях земної кулі люди завмирали від подиву, побачивши в небі загадкові картини: якісь міста, дивних істот, літаки, казкові кавалькади, мандруючі кудись війська, якісь бої… Що це – витівки диявола чи просто природний феномен?

Що таке міражі, знають майже всі. Загадкові примарні картини можуть виникати через неоднорідність атмосфери, яка складається з прошарків різної температури. Сонячні промені за таких умов можуть викривлятися, унаслідок чого люди спостерігають міражі. Тоді ж, коли межа між різнотемпературними прошарками порушується, виникає найбільш складний, рухливий варіант міражу – так звана фата-моргана. Вона може з’являтися як у пустелі, так і над степом, у горах, на морі, серед снігів і льоду. Спостерігати примарні картини можна як вдень, так і вночі.

Проте звичайні міражі мають мало спільного із загадковими небесними видіннями. Наприклад, здавна такі картини спостерігалися на горі Броккен (1142 метри над рівнем моря, Німеччина). Місцеві жителі вважали, що там мешкають німі примари-велетні, що можуть пересуватися по небу та прибирати вигляду людини, собаки та коня. Подібні «велетні», як стало відомо, існують також у Криму, на Кавказі, Сіхоте-Аліні та інших горах. З’ясувалося, що гігантські фігури були тінями справжніх живих істот, що проектувалися на небо, ніби на екран. Тобто «небесні знамення» виникали таким же чином, як і діапозитиви з проекційного ліхтаря. Тільки в цьому разі роль ліхтаря брали на себе Сонце чи Місяць.

Міраж у пустелі

Подібний феномен досить чітко описав французький офіцер – учасник франко-алжирської війни (XVIII століття). Тоді спостерігач зустрівся з… самим собою! А в Мессінській протоці прямо над хвилями при сході сонця іноді виникає зображення казкових міст та палаців, примарними вулицями розмірено йдуть каравани, поспішають у своїх справах люди. Одна картина змінюється іншою, і нарешті диво зникає. Виявляється, що частина міст та будівель цілком ідентифікується з реальними «оригіналами». От тільки вони знаходяться надто далеко від протоки…

Битви ж цілих армій пояснити фата-морганою можна не завжди. Учені доводять, що далеко не всі властивості атмосфери на сьогоднішній день вивчені; до того ж іноді «розігрувати» людей можуть сам Час та інформація, колись занесена до єдиного енергетичного простору Всесвіту. Можливо, саме цим і пояснюються загадкові оптичні явища, які спеціалісти називають «хрономіражами». Такі видовища демонструють спостерігачам сцени минулого – іноді дуже давнього. Один з «хрономіражів» має назву «Дроссолідес» (грецьк. – «крапельки вологи»). Його регулярно спостерігають у Середземному морі на узбережжі острова Крит. Перед самісіньким світанком, коли повітря насичується краплями туману, над морем біля замку Франка-Кастелло починається… величезне примарне побоїще. При цьому спостерігачі чують навіть крики поранених та дзвін зброї! Історики, покопирсавшись в архівах, винесли вердикт: на цьому місці приблизно 150 років тому відбулася битва між турками та греками. Ось тільки її зображення чомусь «заблукало» в часі й почало постійно «демонструватися» над морем.

Під час Другої світової війни на тому ж острові по небу йшли колони воїнів; крики та дзвін зброї знову було добре чути. Німці-вартові дуже налякалися; підняті по тривозі солдати відкрили по примарах шквальний вогонь, але міраж, не звернувши на це уваги, помарширував далі. Уже над морем…

У 1642 році в небі над графством Суффолк відбулося побоїще двох фантомних армій. Хроніка того часу згадує не тільки незабутні «відеоефекти», але й гуркіт, барабанний бій, постріли. «Битва» тривала протягом години, а потім видовище поблякло й зникло. До речі, свідками феномена стала велика кількість мешканців графства. Солідні аристократи навіть поривалися підтвердити сказане під присягою!

А в 1686 році в Шотландії, у Клайдсайді, після небесного побоїща на землю летіли шаблі, мушкети та шоломи. Пояснити цей факт учені не змогли. Єдине, що вони зробили, – це висловили припущення, що зброя могла залишатися в Клайдсайді ще кілька десятиліть по тому, після чергового військового конфлікту кланів…

У листопаді 1956 року двоє шотландських геологів поблизу Скай отримали неабиякий стрес: близько третьої години ночі їх розбудив шум, спричинений десятками шотландських стрілків, які вели перестрілку через кам’янисте поле. Геологи перелякалися й поспішили забратися якомога далі від небезпечного місця. А наступного дня (о четвертій ранку) їх знову розбудили примарні воїни. Але вони вже виглядали напівмертвими від утоми й поранень. Стрілки явно відступали, спотикаючись об каміння. Тільки в долині спеціалісти довідалися, що їм довелося стати свідками чи то битви XIII століття, чи то повстання 1745 року.

Хрономіражі час від часу з’являються в різних місцях планети. Не стала винятком і Росія. У 1997 році, наприклад, жителі маленького селища Кони Шевського району Курської області бачили на небі велику світлову кулю, на якій, ніби на екрані, розгорталися події Другої світової війни. Протягом приблизно десяти хвилин люди спостерігали бій одного з місцевих партизанських загонів минулого…

А в полярних широтах після закінчення війни примарні літаки та підводні човни продовжували торпедувати не менш примарні кораблі. Причому картини морських боїв чомусь спостерігалися в перевернутому вигляді: гинучи, кораблі пливли щоглами вниз і потопали не в морі, а в небі. Туди ж, у хмари, падали й підбиті літаки…

На схилі гори над Волгою в районі Жигулів часто виникає таємничий храм з численними великими та маленькими башточками. Причому очевидці час від часу мають змогу побачити й частину невідомого обряду, який здійснюється групою жриць.

Що стосується авіації, то й вона не вільна від хрономіражів. Так, у 1999 році мешканці міста Хоуп (Південний Йорк) побачили, що на сусідній ліс упав двомоторний літак. Перед катастрофою невідомий пілот встиг «протягти» підбиту машину над будинками. Але виявилося, що ніяких слідів падіння літака в ліску немає. А спеціалісти, перегорнувши купу старих документів, з’ясували, що в один з останніх днів Другої світової в передмісті Хоупа справді розбився двомоторний канадський бомбардувальник…

У квітні 1995 та 24 березня 1997 року примара, опізнана як американський транспортний літак «Дакота», двічі з’являвся в небі на півночі від англійського міста Шеффілда. Його бачило багато людей, які також стали свідками спалаху від вибуху біля водосховища. Понад сто поліцейських, два вертольоти, сім команд рятівників, спеціально дресировані собаки перевернули гори в пошуках слідів аварії. Але їх просто не було. Історики ж уточнили: справді, у цей момент не було, оскільки «Дакота» загинув саме тут, але під час Другої світової. До речі, в околицях Шеффілда тоді загинуло понад триста льотчиків та пасажирів.

Подеколи міражі поводять себе на диво розумно. Наприклад, з активним фантомом зустрівся в 1927 році відомий льотчик Чарлз Ліндберг. Це сталося під час перельоту через Атлантичний океан (Нью-Йорк – Париж). Подолавши третину дороги, Ліндберг потрапив у зону цілковитої хмарності. Він перебував у стані нервового виснаження і дуже хотів спати. Але заснути – значить загинути! До того ж через тринадцять годин пілот втратив орієнтування. Тоді за спиною Ліндберга виникла примара… Людина, наче зіткана з туману, поклала льотчику руку на плече, і той «почув» у голові підказку, як скоректувати курс. Наступні кілька годин (!) примара давала Ліндбергу вказівки щодо польотної навігації. Невідомий помічник щез усього за кілька хвилин до того, як літак приземлився в Парижі. А Чарлз упевнено заявив: подолати нереальну відстань йому допомогла душа одного з загиблих льотчиків: за повір’ям, пілоти, які загинули під час польотів, залишають у небі частку власної душі…

Не так давно став відомим факт дивної аварії американського винищувача. Другого лютого 1970 року нова бойова машина, обладнана найновішими ракетами та електронними пристроями, піднялася в небо. Вона виконувала звичайний тренувальний політ. І раптом пілот відчув чиюсь присутність на борту. За його кріслом справді опинилася примарна фігура в льотному костюмі. Літак раптово увійшов у штопор, але пілот зміг вирівняти машину. І тут… людину разом з кріслом катапульта чомусь викинула з кабіни. Чому це сталося, жодна комісія потім пояснити не змогла. А літак тим часом продовжував виконувати пілотажні фігури під керуванням примари… Тільки через півгодини машина здійснила бездоганну посадку біля містечка Біг Сенді. Техніки прискіпливо передивилися всі пристрої, але жодних пошкоджень не знайшли. Літак залишився в строю, але вже через два роки опинився в музеї ВПС – сідати в кабіну, де з’являються примари, охочих не було…

До речі, а вам відомо, що ще в 1943 році американські вчені змогли змінити плин часу? Тоді на кораблі «Елдрідж» проводили експеримент під кодовою назвою «Філадельфія». Власне, науковці шукали можливості зробити корабель невидимим для військових радарів. Для цього на борту встановили потужний електронний пристрій, подібний до генератора надкоротких хвиль. Працював він від корабельних електричних машин (їхньої потужності вистачило б, щоб дати електроенергію невеликому місту). Вважалося, що сильне електромагнітне поле стане своєрідним екраном для радарів. Однак експеримент дав зовсім несподівані результати: корабель дійсно зник, а через деякий час з’явився з… мертвою командою. При цьому частина тіл перетворилася на сталь – матеріал, з якого збирали сам корабель. Автори експерименту були певні: вони якимось чином відправили судно в інший час. Корабель при цьому розпався на молекули, а при повторній «зборці» трапилася часткова заміна органічних молекул атомами металу.

Такі «небесні» міражі тлумачаться як знамення

До речі, згадок про тих людей, які свідомо чи випадково зникли в міражах, вистачає на кожному з континентів. Прояснити хоча б частину питань, пов’язаних з «небесними міражами», на сьогоднішній день наука неспроможна. Доведеться, напевно, чекати нових відкриттів.