Читать книгу Загадки природи. Дитяча енциклопедія - Группа авторов - Страница 8

Кульову блискавку вже досить давно вивчають учені всього світу. Півтора століття суто наукових досліджень у цій галузі залишили нам на згадку десятки гіпотез, жодна з яких так і не переросла в детальне пояснення.

«Звичайна» блискавка – рідна сестра кульової

Наші предки цілком резонно боялися зловісних куль з нелегким характером. Перша згадка про цей різновид блискавки в російській літературі датується 1663 роком: тоді в селищі Нові Єрги таємнича гостя наробила чимало капостей, підпаливши кілька будівель і мало не на смерть перелякавши місцеве населення. Однак блискавка не спричинила ніяких фізичних ушкоджень особам, за якими ганялася по вулицях. Побешкетувавши, вона піднялася вгору, долетіла до хмари й зникла.

Давні описи кульової блискавки позначені… великим творчим натхненням очевидців. Бо це явище дуже часто поставало в розповідях у вигляді монстрів з вогненними очима. Особливо популярним втіленням феномена був сатанинський пес Цербер, у «посадові обов’язки» якого входила охорона входу в пекло. Згідно з легендами, це «миле» створіння час від часу бере «відпустку» й виходить розім’яти лапи на поверхню землі. Зустріч з собакою спричиняє велике лихо, а іноді пекельний мешканець залишає від людини саму тільки купку попелу.

Розповіді про Цербера існували не тільки в Росії. У Таджикистані, наприклад, на березі ріки Вахи стоїть високий курган, складений з округлого каміння. Згідно з місцевим фольклором, саме тут міститься вхід у вогняне підземне царство. На кургані начебто час від часу з’являються мешканці пекла – злі духи. Їх завжди оточує «чорне сяйво» і супроводжує запах сірки. Так ось: на землі духи набувають вигляду велетенського собаки з палаючими великими очима. Подібні ж історії споконвіку живуть у Великій Британії, у Пуерто-Рико, Франції, Португалії… Утім, майже у всіх народів і в усіх країнах світу.

Давні манускрипти скаржилися на блискавки, які падали з неба й викликали дивні пожежі. Наприклад, у 106 році до н. е. «над Римом з’явилися гігантські червоні ворони. Вони несли у своїх дзьобах розпечене вугілля, яке падало вниз і підпалювало будинки. Половина Рима охоплена пожежами». Збиток від капостей лихих духів був таким відчутним, що маги та алхіміки негайно підключилися до пошуку засобів закликати нечисть до порядку.

Звісно, вважати спостереження за блискавками невіглаством чи надто буйною фантазією ні в якому разі не можна. Тож старими документами й легендами зацікавилися вчені. Після детальних досліджень вони винесли вердикт: численні міфи про примарну нечисть (драконів, чортів, пекельних собак тощо) можуть спиратися на реальні події. Наявність світіння, вибухонебезпечність, здатність проходити крізь матеріальні об’єкти – усе це дуже нагадувало витівки кульових блискавок.

Група ентузіастів вирішила познайомитися ближче з загадковими кулями, які часто бешкетували під Псковом, у тихому закутку під назвою Чортова галявина. Грибів там улітку та восени стільки, що туди можна приходити з косою. Але на таємничу галявину не ходить ніхто… Місцеві жителі самі обходили грибне місце десятою дорогою, відмовляючи від цього й приїжджих. Під Псковом ходять історії про те, що на Чортовій галявині часто з’являється невідома чорна істота з палаючими очима та вогненною пащею. І дослідникам справді пощастило побачити загадкову чорну кулю, поверхнею якої пробігали вогняні сполохи. Натрапивши на калюжу з дощовою водою, об’єкт заіскрився, зашипів і випустив хмаринку пару. Потім у повітрі щось гучно луснуло, і куля вмить зникла. Там, де вона прокотилася, трава була померхлою. Електропристрої, які фіксують потужні електричні розряди, регулярно показували: на галявині дуже неспокійно. Кілька разів там невідомо звідки спалахувало багряне полум’я, а з-під землі виривалося щось темно-сіре. Учених не здивував колір куль, оскільки давно відомо: блискавки можуть бути й темними. Одначе на Чортовій галявині «потойбічні гості» поводили себе так, наче вони були розумними істотами, яким украй набридла настирливість людей. Так, одна з куль, викотившись на галявину, обійшла її довкруг, ретельно випалюючи всі датчики й оплавивши відеокамеру та штатив. Потім блискавка повернулася на середину поляни і… всмокталася в землю. Причому слід зауважити: під час досліджень стояла ясна суха днина, тож пов’язати появу кулі з грозою можливості не було…

«Політ» кульової блискавки

Одне з найвірогідніших припущень щодо причин появи кульової блискавки висунув А. Анохін. Науковці давно знають, що під землею теж інколи виникають грози. У різних регіонах планети постійно існують чи час від часу несподівано виникають розломи кристалічних порід земної поверхні. Під час деформації у кристалах виникають потужні електричні потенціали. У результаті утворюється п’єзоелектричний ефект, подібний до того, який застосовується в кухонних плитах. Але підземні грози не залишаються непомітними, оскільки частина блискавок вибивається на поверхню.

Подібні «вогняні примари» – часті гості для населення ряду місцевостей. Наприклад, у західній частині Новосибірська протягом кількох років майже постійно спостерігаються об’єкти діаметром від кількох сантиметрів до кількох метрів. Вони літають на різній висоті, а іноді з’являються прямо з-під землі. Скоріше за все, це дивовижне явище прямо пов’язане з розломом кристалічних порід.

«Нетипові» блискавки можуть просто «погратися» з людиною, покрутившись поряд, а можуть і вибухнути, накоївши чимало лиха. Чого чекати від темного «колобка» тієї чи іншої миті – ніхто сказати не може. Подеколи вогняні кулі потрапляють до будівель, ніби просотавшись через вікна та стіни або «випливши» зі звичайної електричної розетки. Іноді візит «посланців підземелля» супроводжується справжньою фантастикою. Так, 6 липня 1967 року о 13 годині 30 хвилин художник В. Ломакін, який працював у своїй майстерні в Орлі, почув шелест, що дуже нагадував шум при перегортанні сторінок книги. Джерело звуку знайшлося відразу: прямісінько із стіни повільно виповзала невідома істота… Тіло довжиною приблизно 20 сантиметрів було вкрите смухом і оснащене якоюсь подобою крил. Вирячивши на закляклого власника території темно-коричневі очі, істота нарешті видерлася зі стіни та вирішила політати по майстерні. Однак, здолавши близько метра повітряного простору, гостя вдарилася об лінійку і… зникла. На підлозі тільки залишилося щось подібне до клубка шпагату. Художник хотів підняти «клубок», але знайшов лише густу хмарку сірого кольору. Через мить усе зникло…

Кульові блискавки найчастіше мають вигляд куль (причому далеко не завжди правильної форми). Проте в даному разі вважати появу волохатого «гостя» творчою уявою художника не можна. Хоча б через те, що з кошлато-крилато-пазуристими різновидами блискавки довелося зустрічатися багатьом людям. У 1993 році, наприклад, мешканець Уссурійська М. Варенцев на Шлотовському плато біля скелі мало не впритул зіткнувся з незвичайними згустками туману. «Туман» мав кулеподібну форму й завзято качався по землі. Коли людина наблизилася, одна з куль раптом перервала своє захопливе заняття й почала рости. За кілька секунд у неї «прорізалися» солідна паща з вишкіреними зубами та лапи з пазурами. Майже одразу в мимовільного «контактера» стався напад важкого головного болю, агресивна ж куля зменшилася в розмірі й зникла.

Коли блискавки перебувають «у поганому настрої», вони, з’являючись, псують електропроводку, виводять з ладу різні прилади та годинники – це щонайменше. Але можливості їх цим не обмежуються. Існують численні документальні свідчення того, що «підземні гості» вибухали, руйнуючи будівлі і стаючи причиною загибелі людей. До речі, російський учений Г. В. Ріхман, помічник Ломоносова, загинув саме через кульову блискавку: зловісна куля, що виникла на кінці розірваного провідника, вразила бідолаху в лоба…

Таємничі об’єкти здатні також наносити важкі травми живим істотам. Показником їхніх можливостей може бути історія, яка трапилася з групою радянських альпіністів 17 серпня 1978 року в горах Кавказу. Тоді яскраво-жовта куля залетіла до намету спортсменів і, рухаючись по цілеспрямованій траєкторії, почала пропалювати спальні мішки. Потім «нервова» гостя атакувала власне людей, наносячи серйозні поранення. Один з альпіністів загинув під час «бою», а інші дістали тяжкі ушкодження. Трохи згодом, обстежуючи постраждалих, медики безпорадно розводили руками: м’язова тканина альпіністів була пропалена до самих кісток. Складалося враження, що тут «попрацював» зварювальний апарат…

У 1980 році в Куала-Лумпурі такий же «агресор» спалив кілька будинків, а потім ганявся за людьми, підпалюючи їм одежу. А від вибуху скаженої кулі взагалі виживає небагато очевидців. Тих, хто опиняється поряд у критичний момент, блискавка відкидає вбік з такою силою, що люди гинуть від значних внутрішніх ушкоджень.

Витівок грізного феномена в пам’яті очевидців накопичилося чимало. Але це не допоможе відповісти на запитання, що ж воно таке – кульова блискавка. Поки що спеціалісти тільки визначили кількісні параметри цього явища та його характерні властивості. Отже, найчастіше така блискавка має вигляд кулі. Рідше – гриба, груші, краплі, лінзи. Трапляються й туманоподібні згустки, які не мають чіткої форми. «Прибулець» може мати жовтий, помаранчевий, червоний, білий, блакитний, зелений кольори, а також міняти забарвлення від сірого до чорного. Цікаво, що існують і блискавки неоднорідного кольору, а ще такі, які на очах змінюють забарвлення. Десяти-, двадцятисантиметрові об’єкти трапляються постійно. Рідше люди мають справу з три-, десятисантиметровими «малюками» та двадцяти-, тридцятип’ятисантиметровими «гігантами». Температура куль спеціалістами точно визначена не була, проте гадають, що вона коливається в межах 100–000 градусів за Цельсієм. Така «гостя», пролітаючи через скло, проплавляє в ньому отвір. А щільність енергії в кульової блискавки взагалі рекордна – вона в сотні разів більша, ніж у звичайного тіла! Інтенсивність та час світіння в різних «куль» варіюються. Блискавка може сяяти від кількох секунд до кількох хвилин, може випромінювати світло, подібно до світіння лампочки в 100 ват, а може засліплювати. Такий феномен пливе в повітрі, повільно обертаючись, зі швидкістю 2-10 м/с, тому наздогнати людину, яка вирішила рятуватися втечею, для нього не проблема. Проникаючи через стіни, дерево, вікна, через вимикачі та розетки, вогняний агресор пропа лює і розплавлює все, що трапляється на його шляху, виводить з ладу всі електричні пристрої. А потрапляючи у воду, феномен зникає чи вибухає. Вода ж потім протягом кількох хвилин кипить… Іноді кульова блискавка може втнути таке, над чим потім довго сушать голови спеціалісти. Наприклад, у ряді випадків вона геть спалила на людині білизну, при цьому зовсім не пошкодивши верхнього одягу. Час від часу гостя примудряється «збрити» в жертви все волосся або сплавити у грудку металеві монети, не пошкодивши паперових купюр. Зафіксовано також низку взагалі унікальних «витівок», коли при зустрічі з блискавкою з пальців людей зникали персні та каблучки… Додайте до всіх «чеснот» феномена ще й низькочастотні випромінювання, які погано впливають на психіку людини (викликають галюцинації, важкий головний біль, почуття жаху), і стане зрозумілим, чому зустріч з кульовою блискавкою вважається справжнім лихом…

Спеціалісти вважають, що причиною появи агресивних «прибульців» може бути енергія тектонічних напружень земних надр, що виходить нагору у вигляді електричних розрядів, електромагнітного випромінювання, лінійних та кульових блискавок, а також згустків концентрованої енергії – плазмоїдів. Частина науковців певні, що незвичайні кулі – це клубки гарячої плазми, які обертаються за рахунок початкового імпульсу, даного лінійною блискавкою. А академік П. Л. Капіца вважає, що «підземний гість – це об’ємний коливальний контур». Тоді блискавка отримує сторонню енергію, уловлюючи радіохвилі, що виникають при грозових розрядах.

Таємнича гостя

Відомий фізик-теоретик Я.П. Френзель дотримувався теорії, згідно з якою загадкові кулі є газоподібними хімічно активними речовинами, які утворилися при розряді звичайної блискавки. Горять же вони завдяки каталізаторам у вигляді часток диму та пилу. Одначе це припущення науковці сприймають досить прохолодно, оскільки речовини з такою величезною теплотворною здатністю досі невідомі.

Суто наукових версій з приводу виникнення цього феномена багато. Не менше, ніж не наукових…Чим або ж ким не називали прихильники оригінального підходу загадкові кулі! Ентузіасти твердили, що вогняні «гості» – це форма розумних небілкових істот (елементалів), які начебто мають інопланетне походження. Вони можуть набувати різних форм і, звичайно, наділені інтелектом. Були спроби проголосити кульові блискавки черговими «каверзами» НЛО чи списати їх на оптичні ілюзії тощо. Однак, попри те, що реального пояснення феномена досі не існує, він продовжує цікавити як скептиків, так і оптимістів. А значить, кількість версій походження кульової блискавки й надалі стрімко зростатиме. Може, так скоріше узнаємо істину?