Читать книгу Загадки природи. Дитяча енциклопедія - Группа авторов - Страница 13

Вода, можна сказати, є однією з найзагадковіших речовин на землі. Наука й досі часто безсило розводить руками при спробі з’ясувати можливості цієї рідини. Її фізико-хімічні показники можуть коливатися у фантастичному діапазоні: за певних умов звичайна вода починає світитися в темноті, може не замерзати навіть при температурі 100 градусів за Цельсієм, дарувати життєву силу чи, навпаки, забирати її…

У всіх народів світу є історії про джерела та водоймища з лікувальною, енергетично насиченою вологою. Ачисленні казки, легенди та перекази різними мовами розповідають про «живу» та «мертву» воду – рідину, яка лікує навіть найстрашніші смертельні рани, зцілює від хвороб, дає нереально довге життя (або взагалі дарує безсмертя). Наскільки далекі такі розповіді від реальності? Виявляється, не дуже…

Усі ми знаємо, що життя без повітря та води існувати не може. Тому про воду тисячоліттями люди складали казки та легенди. Її часто називали «живою» та «мертвою», й ці епітети виявилися надто живучими. Чому? Чому про «живу» та «мертву» воду згадує Біблія?

Вважають, що «живою» є тала вода, а «мертвою» – та, яку набирали на Хрещення та на Івана Купалу. Дивно? Не зовсім. Бо якщо ви забули казки, саме «мертва» рідина відала зціленням від найстрашніших хвороб та знімала запалення. Отже, наші предки недарма лізли в ополонку на Хрещення, незважаючи на типові для цього часу тріскучі морози! А в купальську ніч навіть худобу у воду заганяли – щоб здоров’я вистачило на наступні півроку. До речі, природною «мертвою» водою можна вважати знаменитий «Нарзан» (про унікальні властивості цієї рідини знають в усьому світі). А от затягнути будь-які поранення та відновити сили (навіть мертвого підняти на ноги!), якщо вірити тим же казкам, могла тільки «жива» вода.

Отже, «сказка – ложь, да в ней намек»? Можливо. У всякому разі, численні покоління наших предків сприймали ці слова буквально. Тому історичні джерела донесли до нас свідчення спроб створити «еліксир безсмертя». «Живою» та «мертвою» водою цікавилися багато правителів в історії людства (наприклад, китайський імператор Цінь Шіхуанді, 259–210 роки до н. е., та римські папи). А тепер – про реальні загадки. У Росії «еліксир безсмертя» для Петра I створював генерал-фельдмаршал Я. В. Брюс. Втілюючи свій проект, цей експериментатор звертався по допомогу не тільки до офіційної науки, але й до темної магії. Згідно з легендою, Брюс таки створив трохи еліксиру, але вирішив приберегти його для себе самого. Згідно з заповітом військового, його тіло після смерті належало побризкати «живою» водою. Але слуга, який відкривав флакон, впустив його, і майже вся рідина вилилася на підлогу. І лише незначна частина еліксиру потрапила на руку покійного. Гарна казка? Ще б пак! Особливо якщо врахувати одну «дрібничку»: наприкінці 20-х років ХХ століття могилу Брюса розкопали для перепоховання тіла; одна рука полководця чомусь лишалася нетлінною…

Приблизно в той же час працівники, що обслуговували бурильні установки в Башкирії, помітили, що тяжкі рани від укусів комах враз загоюються, якщо похлюпатися в каламутній глинистій рідині, яка утворювалася біля одного з електродів. Ентузіасти-дослідники взялися за діло і… через кілька років зареєстрували в Патентному відомстві СРСР заявку на машину, яка виготовляє «живу» воду! На жаль, крапку в цій історії поставила Друга світова війна.

Питання створення казкової рідини підняли знову в 60-х роках минулого століття. Тоді в Казанському науковому інституті почав працювати окремий штат співробітників, який намагався визначити структуру «живої» води. Однак тоді ентузіастам знову не пощастило: у 1985 році в газеті «Правда» працівників інституту назвали шарлатанами та чаклунами, а розробки даної теми згорнули.

Пристрій для отримання «живої» та «мертвої» води

Тільки в 90-х роках науковці ризикнули знову відійти від «суто матеріалістичних» позицій. Тоді в Москві працювали кілька біохімічних центрів, які отримали від Мінздраву ліцензію на продаж установок «живої» води. І знову в пресі з’явився епітет «шарлатани». Річ у тім, що, на думку спеціалістів, унікальні властивості отримана рідина зберігала протягом усього шести годин, а постачальники цього не враховували…

Пристрій для отримання «казкової» вологи являв собою графітовий анод, платиновий катод, між якими ставився скляний фільтр. У цю конструкцію заливали мінеральну воду і пропускали через неї струм напругою три-чотири вольти. Через дві години в одній склянці утворювалася «жива» вода, а в другій, відповідно, – «мертва». До речі, така установка тривалий час діяла у квартирі англійського прем’єр-міністра – «залізної леді» Маргарет Тетчер. Тоді ті, хто її оточував, дивувалися міцності здоров’я цієї жінки та її енергійності.

«Мертва» вода, на думку вчених, змінює людину фізично, змушує організм працювати на клітинному рівні, боротися із захворюваннями. Це приводить до прискорення обміну речовин, покращання апетиту, оновлення всього організму. Причому медики знають випадки, коли безнадійні хворі позбувалися найстрашніших діагнозів тільки завдяки прийому такого «ненаукового» препарату, як «мертва» вода. Що ж стосується «живої» рідини, то з нею експериментували у відділенні серцево-судинної патології Томського медичного інституту. Результат приголомшив усіх: контрольна група пацієнтів у повному складі змогла відмовитися від використання лікарських препаратів… І хоч у даному разі слід зробити якусь скидку на елемент самонавіювання, говорити, що вода з казок – тільки мрія наших предків про «всемогутні» ліки, не можна.

У грудні 1998 року спеціальна наукова експедиція вирушила на пошуки казкової вологи в Гімалаї. Через деякий час учасники проекту заявили, що знайшли в горах «живу» та «мертву» воду… Керівник експедиції, Є. Р. Мулдашев, писав, що така рідина може вилікувати хворих на діабет, ревматизм, поліартрит, атеросклероз і навіть на рак. Крім того, науковці певні: використання такої рідини допоможе омолодити організм. Учені встановили, що в наших тілах навколо клітин утворюється вода, яка, в разі потреби, генерує «ген життя» чи «ген смерті». Якщо цей механізм порушується і навколо хворих клітин утворюється мало «мертвої» води, людина починає хворіти. І все, що їй треба в цю мить, – поповнити нестачу необхідної рідини. Для цього її достатньо просто випити…

Науковці поїхали до Гімалаїв недарма. Саме там був зареєстрований так званий феномен Соматі: йоги вводять себе в стан глибокого сну (самоконсервації), при якому тіло дерев’яніє, а життєві процеси практично призупиняються. Потім «експериментатори» знову повертаються до життя. Учені припустили, що ефект Соматі заснований на вмінні гімалайських йогів переводити воду власного організму в невідомий поки що науці «четвертий стан». У цей час у «консервованих» тілах починає швидко вироблятися «мертва» рідина, яка знищує хворі клітини. А щоб полегшити собі перехід у стан Соматі, посвячені п’ють воду з таємних гірських озер.

Для того щоб повернути людину з самоконсервації в реальність, її знову напувають і розтирають водою. Але вже іншою! «Жива» волога тече зі скель неподалік від загадкових озер. Гімалайські монахи розповіли, що озеро Мансаровар було створене штучно близько 300 років до нашої ери, а озеро Ракшас – близько 650 років до нашої ери. Святі отці вірять і досі, що такі джерела створили Великі Люди (Титани) в період з 20 000 року до нашої ери. У нову еру казкові озера робилися вже під землею – для народів, які пішли жити в надра землі. Пізніше й самі титани спустилися в підземні міста. До речі, історія знає випадки, коли цілі народи тікали від денного світла, а інші, навпаки, виходили з печер. Так, наприклад, близько 4000 років тому на поверхні планети з’явилося плем’я тамілів, що нині живе в Індії та на Шрі-Ланці.

Деякі загадкові явища, що не могли бути поясненими з точки зору прояву природних сил, примусили вчених задуматися над штучністю обох озер. Наприклад, над Ракшасом постійно дме дуже сильний вітер, а поверхня води перебуває в штормовому стані різної сили. А на озері Мансаровар – за кілька кілометрів звідти – вода будь-коли така спокійна, що нагадує дзеркало…Частина дослідників запевняє, ніби під дном Ракшасу в кількох місцях є підземні пустоти з енергопристроями, які й створюють місцеву штормову погоду. Можливо, що в цьому районі є також сигнальні пристрої, бо з появою сторонніх предметів чи людей на підступах до Ракшасу шторм посилюється…Цікаво, що пустоти під озером з’єднані з монастирем Чу-Гомпа. Від обителі один з ходів веде також до загадкової печери. У резервуар, що нагадує кокон, поступає потік води, який проходить у скелі. Саме тут рідина отримує початкову енергообробку та розподіляється на два потоки. З них, власне, й утворюється потім «жива» та «мертва» вода. Для цього рідина ще кілька разів обробляється енергетично (за допомогою пристроїв, які нагадують оптичні системи). Крім «казкової» води в цьому районі існує ще три джерела, які здатні омолоджувати організм. Вони б’ють неподалік від священної гори Кайлас та печери «матеріалізації думки».

Отже, члени експедиції дісталися до одного з озер. Розташоване воно на висоті 5000 метрів, з яких 4000 є майже стрімкою стіною. Підступи до водоймища охороняють сікхи. Через це набрати загадкової води можуть хіба що йоги та «просвітлені». Учені взяли проби рідини з самого озера та з «живого» водоспаду. Виявилося, що вони мають різні показники. До речі, йоги називають озерну воду «дикою», а у водоспадах – «твердою»; особливими ж властивостями наділена тільки глибинна озерна вода (її дістають, пірнаючи на глибину 30 метрів). Така волога чистить організм від негативної енергії та хворих клітин. Потім треба піднятися на скелю, щоб напитися «живої» води, яка омолоджує тіло та дає сили.

Сучасна техніка може вимірювати аури живих істот. Вік гімалайських йогів коливається від 63до 83 років, проте їхня аура «молодша» від аури значно молодших здорових «непосвячених». Місцеві жителі теж лікуються «твердою» водою, а от «дика», на їхню думку, призначена тільки для йогів високого рангу…

Місцеві лікарі розповідають, що скельна вода насправді стимулює функції здорових клітин і пригнічує хворі клітини. Гімалайські медики вже давно відмовилися від використання спеціальних препаратів, користуючись, в основному, загадковою рідиною. Причому, якщо вірити статистиці, у цій місцевості за останні двадцять років було зафіксовано всього один (!) випадок захворювання на рак…

Давні перекази часто пов’язують «живу» й «мертву» воду з горами. Відомо, що в гірських пластах міститься багато корисних копалин, а отже – море хімічних елементів. Тож підземні води хімічно й енергетично видозмінюються, набувають нових властивостей. Крім того, до такого «еліксиру» додаються краплі вологи, які виділяються з каміння під великим тиском, а отриманий «коктейль» проходить ще й через сильні енергопотоки. Узагалі, науковці вважають, що під час грози в горах іде обмін енергією між Землею та космосом: енергія Всесвіту йде каналами видимих блискавок, а від землі в цей час відривається так звана «чорна блискавка». Ці два потоки «заряджають» підземні води, утворюючи рідину протилежних знаків – «живу» та «мертву».

Надходять на поверхню «казкові» джерела на певній відстані одне від одного. «Мертва» вода жорстка й несмачна, а «жива» – м’яка й солодка. Прихильники водолікування спочатку використовують «мертву» рідину, а потім закріплюють результат «живою».

До речі, тибетські монахи говорять, що на землі є сім унікальних джерел. Одне з них розташоване на території Білорусі, однак знає про «казкову» рідину тільки невеличка купка людей. «Посвячені» бояться, щоб джерело не зіпсували та не викачали зовсім з «промисловою метою». Місцеві жителі потихеньку використовують загадкову водичку. У тих місцях майже ніхто ніколи не хворіє…

Нині вчені знають, що на властивості рідини сильно впливають думки й слова. Недарма знахарі виготовляли ліки, нашіптуючи на воду якісь слова! Лайка, прокляття, ненависть здатні перетворювати звичайну вологу на особливу «важку» воду, де водень заміняється дейтерієм. D2О в невеликій кількості присутній у кожному організмі, але перевищення допустимого рівня цієї рідини викликає важкі отруєння і спричиняє розвиток численних хвороб. А ось під дією давніх лікувальних наговорів та молитов у воді утворюються структури, що своєю будовою нагадують… ДНК здорової людини. Подібною до «наговореної» виявилася також вода «живих» джерел та реліктова вода, знайдена в Якутії в зоні вічної мерзлоти.

У 2003 році вчені Інституту загальної фізики РАН створили те, що наші предки мали за «казкову» воду. З’ясувалося, що звична для нас Н₂О – не єдина речовина, а суміш двох різних рідин. У ході експерименту було отримано дві складові води, причому в одній з них протони крутилися в одному напрямку (орто-частки), а в другій – у різних (пара-частки). Так-от, вібріони холери в присутності орто-води почували себе геть погано – аж до повної загибелі. Науковці припустили, що це і є «мертва» вода, яка пригнічує бактерії. А пара-рідина виявляла властивості, подібні до тих, що характерні для «живої» води. Ось тільки в новинки є «мінуси»: коштує вона дуже дорого, та й зберігати обидві рідини можна тільки в замороженому вигляді. Бо вже за півгодини після розпаду орто– та пара-рідина знову утворюють суміш – стандартну Н₂О.

Отже, ми з вами дійшли розуміння правдивості казок. Але за бажанням отримати необхідну речовину ще не можемо. Будемо сподіватися, що для поправки здоров’я нашим правнукам доведеться тільки відкрити кран з червоною міткою й набрати необхідну кількість «живої» води, а з крана, поміченого синім, – «мертвої». Казка? Доживімо до тих часів, коли вона стане реальністю.