Читать книгу Престиж - Кристофер Прист - Страница 31

Як чудово у мене вийшло! Я описав події спокійно, точно й професійно. Ну що ж, я виклав офіційну версію знайомства з Олів, а тепер дозвольте мені, згідно з нашою Угодою, додати дещо важливе, незаперечну істину, яку я донині приховував від найближчих і найдорожчих людей. Олів мало не пошила мене в дурні, буде справедливо, якщо я розповім правду.

Звісно, Джорджина не була присутня на співбесіді. І мене там не було. Томмі Елборн перебував у студії, але він, як завжди, тримався подалі. Відверто кажучи, ми залишилися на самоті.

Я спитав Олів про трико, а вона сказала, що не принесла його. Дивилася мені у вічі. Запала довга мовчанка. Я думав над тим, чи розуміє вона, що це означає. Усі претендентки знають, що зняття мірок і різні випробування – обов’язкова умова. Вони завжди приносять із собою костюм для репетицій.

Утім, Олів була винятком із цього правила.

– Любчику, мені не потрібне трико, – сказала вона.

– Тут немає дуеньї, дорогенька, – мовив я.

– Тоді ти її заміниш!

Вона блискавично скинула одяг. Те, що було під сукнею, більше пасувало до будуару. Її білизна була нескромною, не надто облягала, була незручною для роботи. Я повів Олів до «Паланкіну». Вона чудово знала, як це працює і в якому відділенні треба ховатися, але все одно попросила мене підсадити її. Тобто я мав торкатися її напівоголеного тіла! Все повторилося, коли я показав їй реквізит для «Ярмарку суєти». Проходячи крізь потаємні двері, вона прикинулася, ніби спіткнулася, і впала в мої обійми. Співбесіда закінчилася на канапі у віддаленому кутку майстерні. Томмі Елборн непомітно пішов, а ми навіть не звернули уваги. Хай там як, але потім ми його не бачили.

Усе інше відповідає дійсності. Я зробив Олів моєю асистенткою, і вона швидко навчилася користуватися апаратурою і виконувати всі трюки, що вимагали її участі.