Читать книгу Твори - Марко Вовчок - Страница 7
Iнститутка
VII
ОглавлениеПотроху та помалу усе панночка на свiй лад перевернула, – життя i господарство.
– Покиньте ж бо, покиньте, бабуню, плести! Хiба нiкому в вас дiла робити? Хто приїде, а ви все за чулкою манячите, наче прислужниця, абощо.
– Та нудно без роботи, дитино! – одказує стара.
– Вiзьмiть книжку почитайте.
– Що я читатиму? Я вже не бачу читати.
– То так погуляйте, тiльки, голубочко, не плетiть! Ви менi лучче око викольте тим дротиком!
– Та добре ж, добре, угамуйся!
Покине плести стара й нудиться. Убрала її панночка у чiпчик з стрiчками рябенькими та й посадовила на крiслечку серед кiмнати. Приїдуть гостi – вона напоготовi, привiтає їх.
Стара вже свiтом нудить, а панночка втiшається:
– Як славно, бабусечко, як славно, як у нас велично та пишно!