Читать книгу Город мой… Сборник поэзии - Меир Ландау - Страница 14

Минають дні за роком рік,

Летять години наче хмари.

Вже батьківський згубився оберіг,

Вже зайнялись червонії пожари.

Десь там осталися кохання і любов,

І море синє, і горласті чайки,

Остила вже палка, юнацька кров

І вже казками бачу власні байки.

Давно вже пожовтів зелений клен

Моєї юності, моїх років гарячих.

Ізтліло полум`я моїх знамен

І сліпота чадить з очей незрячих.

Співають все сумніше за вікном,

З майданів, знову зайшлі міністрелі.

І не пройду я вде імлястим дном,

Залишусь байстрюком у новій ері.

Минула казка із дитинством геть,

І небо посіріло, стало темним.

На обрії щось дивне постає,

Чимось важким, жахливим і непевним.