Читать книгу Город мой… Сборник поэзии - Меир Ландау - Страница 18

Заворожи, чаклунка мила,

Щоб позабути все навік.

Щоби розкинув буйні крила

Й піднявся вітер-оберіг.

Щоби ласкава Берегиня

Мене у раї прийняла,

І знов зростила наче сина,

До себе в хмари забрала.

Лиш закриваю свої очі —

Знов тії ж мріються думки.

Безсонні мої темні ночі

З її легенької руки.

Не хочу щоб вона забула,

Коли іншого пригорнула,

Її у серці мрію я…

Та взявши мою душу грішну,

Пішла по людях й рознесла

Мою нудьгу за нею ясну…

І посміялася прекрасна

Й навіки спокій забрала…