Читать книгу Город мой… Сборник поэзии - Меир Ландау - Страница 17

Чорним вороном злетіла

І за море понеслась

Моя доля сизокрила,

Десь за море забралась.

Моя доленька лихая,

Утікаєш з часом ти.

Все сіріше і чорніше

Мого світла кольори.

Забраася гамалія

Прямо в душу, серце дме.

Я душею не старію,

Просто серце може жме.

Не забрати мою долю

Чорним чаклунам лісів.

Не забрати в вовка волю,

Бо він вільний син степів.

Чорним вороном злетіла,

І за море понесласью

Моя доля сизокрила

Десь за гори забралась.