Читать книгу Фет-Фрумос і сонце та інші балканські казки - Народна творчість - Страница 5

У давні часи жила в багатому домі дівчина. Серед прекрасних квітів вона була чудовою трояндою, серед струнких дерев – свічкою-кипарисом. Мати з батьком душі в ній не чули, але не встиг молодий соловей сісти на гілку дівчини, як лиха доля забрала в могилу її батьків. Довго лила вона сльози, але хіба від рани в серці вмирають?

І ось, слава Аллаху, одного дня дівчина-троянда стала нареченою. Чоловік їй дістався спокійний та роботящий. Він працював у поті чола, і всі домашні справи лягли на плечі дружини. Проте руки матусиної доні не звикли до роботи, а пальці – до шиття. Незабаром на дім не можна було дивитися без жаху. Хіба милуватимешся тут господинею, навіть коли вона гарніша за троянду? Гості покинули їхній дім, чоловік почав супитися, і заблагала дівчина-троянда:

– О великий Аллах, є у мене дві руки, десять пальців, але до праці вони не привчені: за що не візьмуться – нічому ладу не можу дати. Задумаю щось пошити – усі пальці сколю, за роботу візьмуся – вся забруднюся. Так я скоро зовсім пропаду. Допоможи мені, о Аллах!

І одного дня в її дім постукала поважна жінка.

– Дівчино-трояндо, – сказала вона, – навіщо даремно плакати? Коли ти народилася, Всевишній наділив твої пальці умінням. Але ж і залізо від лежання вкривається іржею… Якби твоя покійна мати привчила тебе до роботи, твої пальці згодилися б для будь-якого діла! А тепер твої клопоти не дають спокою матері й на тому світі. На твоє щастя, вона була доброю: сироту побачить – нагодує, бідняка зустріне – одягне, тому я привела до тебе десять пері! Всі вони трудівниці, одна краща за другу. Але не можна їх показувати людям. Вони сховаються в твоїх пальцях… Знадобляться тобі послуги однієї з них – поворухни пальчиком, і все буде зроблено! Пері до того спритні, що, коли залишити їх без роботи, вони втечуть із нудьги. Не ховай більше свої пальці в кулаку, примушуй їх день і ніч працювати – тільки тоді ти як слід їх оціниш.

Із цими словами жінка посадила на кожен палець дівчини по пері і зникла.

– О Аллах, уві сні це було чи наяву? – подумала дівчина-троянда, та швидко схаменулася – Знову я байдикую, сиджу та роздумую, спробую-но попрацювати, час випробувати моїх пері! Тепер прибирання і обід вийдуть на славу.

Стала вона ворушити пальцями, і десять пері в десяти пальцях усю роботу переробили, всю їжу приготували! Увечері чоловік повернувся додому і нахвалитися не може: не дім, а квітка, не обід, а мускус.

– О трояндо мого саду, о соловейко мого гнізда, – сказав чоловік, – хай не знають твої руки втоми, хай не торкнеться тебе біда! Як же затишно і тепло в нашому гніздечку…

Відтоді вони про дім дбали – і смутку не знали.