Читать книгу Фет-Фрумос і сонце та інші балканські казки - Народна творчість - Страница 8

Жив колись цар. Був у нього син, дуже розумний і вродливий. Виріс хлопець, і надумав батько знайти невістку, яка була б гарною парою його синові. Покликав він найрозумнішого придворного і послав його шукати наречену для царевича.

Ходив посланець із царства в царство, обійшов дев’ять держав, запитував у багатьох палацах, але такої дівчини, як шукав, не знайшов. Тільки в десятому царстві побачив таку дівчину. Вона була дуже вродлива. Розпитав він людей та пересвідчився, що вона розумна й працьовита. Тоді негайно ж повернувся й доповів цареві, що знайшов-таки дівчину, яку шукали. Цар подумав і сказав:

– Ти найвірніший та найрозумніший серед моїх придворних. Не сумніваюсь, що ти не помилився, вибрав саме ту дівчину, але треба ще раз перевірити, чи справді вона кмітлива. Я пошлю до неї свата, і ми побачимо, чи зрозуміє вона те, що він їй скаже.

Вибрав цар свата, дав йому дванадцять золотих, паляницю й козячий бурдюк вина і наказав:

– Велике вітання чарівній дівчині! Повідомиш їй про те, що я вибрав її в невістки, передаси золото, паляницю й вино та скажеш їй від мого імені такі слова: у нас рік складається з дванадцяти місяців, місяць сходить завжди уповні, а кози мають чотири ноги.

Дівчина подякувала сватові, запросила його до столу попоїсти й відпочити. Та коли сват вирушив назад, вона сказала:

– Велике вітання цареві! Скажи йому, що у нас рік складається з одинадцяти місяців, місяць сходить щербатий, а кози наші мають по три ноги. А ще скажи йому, що ворон ворону ока не виклює.

Сват повернувся і розповів царю, що йому відповіла дівчина. Цар здивувався з її кмітливості і пересвідчився, що вона й справді дуже розумна. Адже посланець, не відаючи того, повідомив їй, що приніс у подарунок дванадцять золотих монет, цілу паляницю й повний бурдюк вина. А дівчина відповіла, що їй передали одинадцять золотих монет, надламану паляницю й надпите вино. Цар розсердився на свата за те, що той несповна передав дівчині подарунки, але потім засміявся й пробачив йому нечесність і зажерливість, бо ж дівчина переказала, що ворон ворону ока не виклює.

Того ж дня царський син із багатьма гостями поїхав по свою наречену, а коли вони повернулися, справили гучне весілля.