Читать книгу Фет-Фрумос і сонце та інші балканські казки - Народна творчість - Страница 9

Одне кошеня дуже набридло господареві, той заніс його в ліс і там покинув.

У лісі його побачив лев.

Довго він роздивлявся кошеня, оглядав його з усіх боків, дивувався, а тоді сказав:

– Ти схоже на нас і, може, таки з нашого роду, але чому ти таке дрібненьке?

– Я жило в такому поганому місці – якби ти там жив, то не доріс би й до мене! – відповіло кошеня.

– А при кому ж ти жило? Хто твої хазяї, як називаються і чи дуже вони сильні? – спитав лев. – Знайди мені когось із них. Хочу я з ним поборотися. Тоді й побачу, чи буде він сильніший за мене.

І кошеня розповіло левові, що його хазяї ходять на двох ногах, мають дві руки і роблять ними всяку роботу. Називаються вони людьми, не сказати б, що дуже сильні, але розумом і хитрістю перемагають і найсильніших у світі звірів.

– Коли хочеш, іди за мною. А як знайдемо людину, ти з нею поборешся, – сказало кошеня.

Лев погодився і рушив слідом за кошеням. Так ішли вони лісом, поки набрели на чоловіка, що рубав дерева.

– Оце він! Це один із тих, про кого я тобі розповідало, – мовило кошеня.

Лев підійшов до чоловіка, привітався, а тоді сказав:

– Ану, приятелю, поборімося з тобою!

Чоловік, як побачив лева, то перелякався, а як почув його слова, то увесь затремтів. Але, трохи подумавши, сказав собі: «Сміливіше! Доведеться вмерти, то загину по-геройськи, а не по-бабськи».

І левові відповів:

– Згода, леве, поборімося з тобою, але ж глянь на мене! Я вдягнутий, як дроворуб, то ти трохи зачекай мене, а я побіжу в село та перевдягнуся для боротьби.

– Добре, почекаю! – відповів лев і сів біля великого дерева.

Тоді чоловік зовсім осмілів:

– Ой боюся я, леве, що ти не дочекаєшся мене. Щоб мені даремно не йти в село перевдягатися, дай-но я тебе припну до дерева, а то втечеш!

Лев і на це пристав. Чоловік його добре прив’язав, а тоді вирубав доброго прута та й каже:

– Отепер я тобі покажу, як боротися!

Та як почав періщити його прутом по спині! Бив, бив, поки лев перегриз мотузку і дременув лісом, аж друзки полетіли. Побігло за левом і кошеня. Спинилися десь на узліссі. Лев насилу відсапався і сказав кошеняті:

– Таки справді дуже лихі твої господарі! Якби я був на твоєму місці, то не міг би жити і не виріс би навіть такий, як ти! Втечу я звідси в інший ліс, щоб жити далі від людей.