Читать книгу Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця - Олександр Ільченко - Страница 49

А Пилип-з-Конопель і той сивоголовий, що з ним разом вони врятували життя необачному ковалеві, спішившись, стояли один проти одного.

Пилип уже знав – хто такий перед ним, але не міг здобутися на слово.

А сивому й на думку не спадало в молодому запорожцеві впізнати торішнього обшарпаного вантажника з Амстердамського порту, котрому вони з панною доручили однести Рембрандтові дорогоцінний портрет Кармели.

Явдоха також придивлялась до обличчя поважного пана, зодягненого не по-вояцькому, в усе чорне, як тоді ходили самі лише лікарі, ченці й попи, і вся його постать виглядала так лагідно та мирно, аж можна було з певністю сказати, що й шаблюку свою, яку він тримав собі, порішивши того кірасира, старий, либонь, підняв оце тільки-но, вихопивши ще з теплої руки в котрогось із забитих жовтожупанників-лейстровиків.

Пилип і той сивий мовчали, а паузу, як ми тепер сказали б, порушила згодом Явдоха.

– Хто ви? – спитала вона в сивого. – І всі ці люди з вами? Хто вони такі?

– Найманці гетьмана Пихатого, – відповів сивоголовий по-українському ж, але з такою вимовою, немовби говорив гуцул. – Оці серби й поляки вже не хочуть з вами воювати, і я їх веду в Мирослав.

– Та хто ж ви?

– Родом я з Ужгорода… за Карпатами. Русин. Священик. Уніат. Потім католик…

– Мовчіть про це. Бо може статись лихо.

– Я не боюсь.

– Але мовчіть!

– Ви уніатка?

– Ні. Я – мати! – і кивнула на Михайлика. – Я бачила, як ви порятували мені сина, отче. Всі уніатські й католицькі попи, як скажені собаки, нищать людей православних. А ви…

І синові звеліла:

– Бий чолом!

Але священик обернувся до Пилипа, бо ж той, нарешті здобувшись на слово, спитав:

– Де є Кармела, доміне?

Сивий поглянув на нього здивовано, ніби вперше чув це ймення, бо ж, ясна річ, упізнати француза не міг, бачивши його в тій амстердамській скруті десять-п'ятнадцять хвилин, поки всі троє бігли до парусника.

– Де Кармела?

– Про кого ти питаєш, сину?

– Ось про кого! – і Сганарель швиденько вихопив з тороків при луці сідла портрет Кармели.