Читать книгу Маруся Богуславка - П.А. Кулиш, Пантелеймон Куліш, Пантелеймон Кулиш - Страница 13

Рушив табір, і в концерті

        Скрип коліс гарбових

Злився з копотом і ржаннєм

         Коней табунових

І, мов стадо голубине

        Замигтіло крильми,

Крутять в полі веремія

        Делібаші кіньми.

Кругом табору танцюють

        Той танець татарський,

Що не раз крутив-морочив

        Голови лицарські.

На юнаків-делібашів

        Старці позирають,

Про свою юнацьку славу

       Любо споминають.

І холодне в грудях серце

        Гріє кров гаряча,

І завзятість оживає

        У душі козача.

На юнаків-делібашів

        Дивляться дівчата,

І мов іскрами стріляють

       Зорі-оченята.

Познають своїх летучих,

        Що, мов блискавиця,

В степових пилах, у тучах

        Зникне й загориться.

Про юнаків-делібашів

         Кобзарі співають,

Дзвонять в струни, невмираків

         Хвалять-прославляють.

Обгорнула юрт молодіж,

         Мов густії тучі,

Що вітрами гонить-крутить

         Гуррикан летючий.

Серед юрту гарби-будки

        Стиха коливають;

Білі поли, мов лебіддє,

        Крила надимають.

І кричать колеса в будках

        Серед співу й дзвону,

Як колись в нас на Посуллі

        Заволоки з Дону.

Се доспівувалась пісня,

        Що діди Бояни

Древнім русичам, нам рідним,

        Голосно співали.

Під перстами в них живії

         Струни промовляли

І хоробрим золотії

         Славу рокотали.

І, мов стадо лебедине,

        Співи розлітались,

Не в одній вони людині

         Любо відзивались.

І лицарське на Вкраїні

        Серце залунало

І луну із серця в серце

        Аж до нас дослало.

І ясним, незлобним оком

         Світ ми обіймаєм,

Між Заходом і Востоком

         Бучі споминаєм.

І вбачаємо в тих бучах

         Спільну жизнь єдину:

Про Гординщину сумуєм

          І про Україну.

Лях, москаль, татарин, турчин

          Проміж себе браттє:

Розлучило їх попівське

         Нависне завзяттє,

Як любові й правди Бога

         Без попа познаєм, —

Всіх братів ми до одного

        Серцем привітаєм.

Як туман попівський зникне

        В сяєві науки,

Міліонам по всім світі

        Буде менше муки.