Читать книгу Правила батьківства - Річард Темплар - Страница 10

Отже, ким би вам хотілося бачити свою дитину, коли та виросте? Чемпіоном з верхової їзди? Балериною? Вченим? Професійним футболістом? Знаним скрипалем? Актором? Важко бути певним, коли вона ще маленька, тож, можливо, варто тримати всі ті варіанти напоготові, а тим часом заохочувати займатися тим, до чого вона виявляє інтерес. Так ви уникнете можливих нарікань, що запізно залучили дитину до тих чи тих занять.

Звісно, ваш графік стане вельми напруженим. Понеділок – футбол, вівторок – театральна студія, середа – кларнет, потім плавання. Четвер – балет, п’ятниця – заняття в спортзалі. А щовихідних – кінний спорт. І це йдеться лише про одну дитину. По-справжньому непереливки, коли у вас їх двоє чи троє.

Стривайте, переведіть подих. Ми пропускаємо дещо важливе. А весело пограти в садочку? А винаходити власні розваги? Де в щотижневому розкладі їм знайти час, аби переглянути кінокомедію чи просто поблукати, розглядаючи хмари та особливо нічим не переймаючись? Це теж життєво необхідні передумови дорослішання.

Ви знаєте дітей, чиє життя – безперервна вервечка уроків, тренувань і додаткових занять? Чи ви колись мали нагоду спостерігати, що відбувається, коли їм потрібно попіклуватися про себе протягом декількох днів? Припустімо, вони їдуть на відпочинок до якоїсь гарної, спокійної місцевості, де є пагорби, гори чи море. Вони не здатні дати собі ради – ось що. Вони не мають жодної гадки, як себе розважити, бо не мали часу цього навчитися. Через це доросле життя, безумовно, стане для них справжнім випробуванням. Вони не здатні навіть перевести дух, тому що ніхто ніколи не вчив їх, як це робити.

Не панікуйте. Я не пропоную вам позбавити дитину занять у всіх позашкільних закладах. Це було б украй нерозумно. Але я пропоную обмежитися, скажімо, двома видами діяльності на тиждень. І право вибору тих двох видів надати дітям. Не змушуйте їх навчатися гри на скрипці через те, що ви самі вчилися цього в дитинстві й обожнювали це. Або тому, що ви так і не навчилися грати та досі про це жалкуєте. Якщо вони захочуть зайнятися чимось іншим, їм доведеться відмовитися від однієї з секцій чи студій, які вони відвідують наразі, щоб звільнити час. (Так, їм дозволено кинути осоружний балет, хоч педагог запевняє, що, на її думку, у ваших дітей справжній талант.)

Пам’ятаєте про спокійних, врівноважених батьків з правила 1? Чи багатьох ви знаєте чудових батьків, які б водили своїх дітей на різноманітні заняття майже кожного дня? Жодного. Бо ці батьки заохочують дітей займатися тим, до чого ті виявляють справжнє зацікавлення, а решту часу малеча розважається – приміряє батьківський одяг, складає пазли, качається по землі, щось майструє з порожніх коробок з-під вівсянки, шукає жуків у садку, вишиковує своїх іграшкових динозаврів, читає книжки, які, на ваш погляд, читати вже запізно, і робить усі ті речі, що потребують робити діти, оскільки це корисно для них. До того ж зникає необхідність у вашій постійній присутності.

Так, їм дозволено кинути осоружний балет, хоч педагог запевняє, що, на її думку, у ваших дітей справжній талант.