Читать книгу Правила батьківства - Річард Темплар - Страница 8

Коли мої старші діти були маленькими, я завжди заздрив татам, які завзято ганяли футбольний м’яч зі своїми синами. Я почувався трохи винним, що був спроможний лише на кілька хвилин млявої гри, бо не мав схильності до футболу.

А ще в мене був приятель, який на задньому подвір’ї збудував для своїх дітей неймовірний будиночок на дереві. («Тату, чому ми не можемо мати такий будиночок, як у них?») Була мати, яка на кожній вечірці влаштовувала хитромудрі та захопливі полювання на скарби. А інша привозила свою дочку до тієї самої балетної школи, куди ходила й моя, але поводилася так, ніби отримує від цього справжню насолоду. А ще… Я міг би продовжувати і продовжувати.

Ви вже, певно, зрозуміли, до чого я веду. Я переймався тим, що комусь вдавалося краще за мене, хоча до чогось вони, на відміну від мене, не були здатні – я всі свої вміння сприймав як належне та вважав їх просто корисними.

Наприклад, я обожнюю читати дітям уголос. А оскільки я чувак щирий та чуйний (гаразд, схильний до самозамилування), я отримую неймовірну втіху, коли годинами читаю довгі історії різними голосами, передаючи характери персонажів, вдаючись до розмаїття акцентів, звукових ефектів, драматичного шепоту та решти подібних засобів з акторського арсеналу. Я сприймав це як звичайну річ і лише багато років по тому збагнув: мої навички є не менш цінними за вміння створювати будиночки на дереві чи грати у футбол.

Коли я зрідка ганяв футбольний м’яч із дітьми (це траплялося чимраз рідше), було цілком очевидно, що я роблю це лише через почуття обов’язку. Причина вагома, її варто й зараз брати до уваги, та я ніколи не зрівняюся зі своїм приятелем, що з неабияким ентузіазмом грає й надихає до цього власних дітей. Та навряд чи він уміє читати історії вголос так, як це роблю я. Або ж готувати шалену пасту болоньєзе.

Річ у тім, що батьки, які дотримуються Правил (тобто Правильні батьки), знають про свої переваги. Ми ні від чого не відмовляємося, але вміємо скористатися своїми талантами. Може, ми й недолугі гравці у футбол, але краще читаємо вголос, печемо купу надзвичайних смаколиків, маємо терпець навчати своїх дітей грати на фортепіано або ремонтувати автівки, щиро поділяємо їхнє захоплення «Зоряними війнами», мотоциклами або мультсеріалом про поні (згоден, що останнє потребує значних зусиль).

Важливо знати про свої переваги та бути впевненими у собі. Це допоможе вам спокійно ставитися до вправності інших батьків у тому, де ви пасете задніх, і не почуватися нездарою. Врешті-решт, і ви, і я знаємо, що вони так само не вміють робити всього. Щойно ви відчуєте, як з’являється бодай натяк на заздрощі, вгамуйте їх і нагадайте собі про свої таланти.

Батьки, які дотримуються правил, ні від чого не відмовляються, але вміють скористатися своїми талантами.