Читать книгу Правила батьківства - Річард Темплар - Страница 19

Я знаю батьків, які ніколи не дозволяють своїм дітям дивитися телевізор. Зауважте, їх небагато. І знаю батьків, які тримають дітей виключно на веганській дієті. І батьків, які одягають своїх малюків у все рожеве. Знаю навіть таких, які змушують дітей прокидатися о 6:30 щоранку, навіть під час канікул (це може здаватися нормальним у деяких країнах світу, та лише не тут, у Великій Британії).

Проте суть полягає в іншому. Загалом ці принципи не є неправильними, однак ваша система виховання власних дітей різко відрізняється від того, як виховують їхніх однолітків. Це заважає їхньому самовизначенню, а також надзвичайно ускладнює для них можливість залишатися собою і почуватися при цьому природно (що й так для них непросто).

Особисто я вважаю, що світ, де всі без винятку діти ніколи не дивилися телевізор (а колись такий існував, чи не так?), міг би бути зовсім непоганим. Але у світі, де всі їхні друзі телевізор дивляться, несерйозно забороняти це власним дітям. Безсумнівно, ви можете встановити більше обмежень, ніж інші батьки. Та не стримуйте їх у всьому. Діти прагнуть бути прийнятими в коло однолітків, а все, що вирізняє їх серед решти, стає для них неабиякою перешкодою.

Коли мова йде про більшість питань, що стосуються виховання дітей, – про час, коли слід лягати спати, кишенькові гроші, телебачення, заняття музикою, стиль одягу, харчування тощо – потрібно зважати на те, що у вашій соціальній групі існують певні межі відмінностей. Якщо ваші принципи та домашні правила перебувають у цих межах, вам нема потреби хвилюватися. Проте вам необхідно обміркувати все дуже ретельно, перш ніж вийти за межі «норми» з погляду сусідів та тих, із ким постійно спілкуються ваші діти. Ви можете підійти впритул до якогось одного краю, якщо прагнете цього за будь-яку ціну, та не виходьте за ті невидимі обмеження.

Я колись знав дівчинку, яку батьки ляскали лінійкою за кожну провину. Вони приїхали з іншої країни, де таке поводження було нормою, однак ця бідолашна дитина не мала однокласників або друзів, яких батьки карали б так само. Вона не знала, що думати, тому протягом тривалого періоду поводилася агресивно, застосовуючи силу до інших учнів, які робили не те, що їй хотілося. Стиль поведінки її батьків не мав підтримки ні серед учителів, ні серед її однолітків, тож вона була явно збентежена.

Один із моїх дітлахів ходить до школи, де заведено, щоб учні кожного дня брали із собою якусь їжу. Більшість друзів мого сина приносять шоколад, чипси, печиво, тістечка. Я абсолютно впевнений: якщо ми покладемо нашому сину щось подібне до коробочки для ланчу, він іншого не їстиме. Тож ми віддаємо перевагу здоровим продуктам. Разом з тим син отримує багато їжі, яку можна назвати корисною умовно, а зрідка – якісь ласощі, інакше б він вважав, що з ним поводяться несправедливо[8].

Я хочу сказати, що все є відносним. Найчастіше не можна однозначно сказати, що погляди оцих батьків правильні, а отих – хибні. Деякі речі є очевидно помилковими, та іноді те, що годиться в одній ситуації, може бути неприйнятним в іншій. Насамперед ви маєте узгодити свій стиль виховання зі світом вашої дитини й уникати будь-яких крайнощів, бо вони лишаються крайнощами незалежно від аргументів на їхню користь.

Діти прагнуть бути прийнятими в коло однолітків, а все, що вирізняє їх серед решти, стає неабиякою перешкодою.