Читать книгу Господь симпатизує аутсайдерам (збірник) - Сергій Жадан - Страница 10

Я їй говорю:

– Що ти малюєш увесь час?

– Це чоловіки, – відповідає вона, –

а це жінки.

– Чому жінки в тебе завжди плачуть?

– Вони, – відповідає, – плачуть за вітром,

який ховався в їхньому волоссі,

плачуть за зібраним виноградом,

від якого терпкими були їхні язики.

І ніхто – ні чоловіки в прокуреному одязі,

ні діти з сірниковими коробками,

де лежать золоті скорпіони непослуху, –

ніхто не зуміє їх втішити.

Любов чоловіків і жінок –

це отримані нами ніжність та безпорадність,

довгий перелік дарунків і втрат,

занурення вітру в травневе волосся.

Ах, як гірко покладатись на того,

кому довіряєш, як солодко розчаровуватись

у тому, хто торкався вночі твоїх вуст.

Бо є речі примхливі й небачені,

і як би не розфарбовував їх,

виходить завжди те саме:

зірка висить над тобою,

повітря перекипає теплом.

Скільки світла ховає в собі

кожне жіноче горло.

Скільки ховає мороку.