Читать книгу Господь симпатизує аутсайдерам (збірник) - Сергій Жадан - Страница 14

Вона любить ходити босоніж і спати на животі,

щоби краще чути, як нафта рухається під землею,

як народжуються дерева в темряві й пустоті

і вода, підіймаючись, перетікає просто під нею.

Вона знає в цьому місті

адреси всіх прохідних дворів

і маршрути квартирних злодіїв

між підвалами та дахами,

вона вміє ловити повітряних зміїв

і дирижаблі без якорів

з вуличними вартовими й повітряними пастухами.

І кожен підліток хотів би впіймати її за плече,

знаючи, що вона все одно втече,

ловлячи лише рештки її тепла,

не вірячи, що вона справді тут щойно була.

І кожен убивця проводжає її крізь пітьму,

з надією, що вона буде снитись йому,

з певністю, що вона забуде його ім’я,

не розуміючи,

ким їй насправді

доводжусь я.

Тому що вона любить гріти долоні

в сховах чужих кишень,

і знає кожного контролера в нічних трамваях,

і вітається з ними щоразу для того лишень,

аби порушити їхню самотність, що до ранку триває.

Адже кожен загублений контролер,

прикутий до власних страхів, мов до галер,

роздає безнадійно квитки, дивиться у вікно –

де вона, ця пасажирка, якій все одно,

на якій зупинці сходити у пітьму,

за яку нещасну любов жаліти себе саму,

за якими втратами шкодувати, за якими ні,

якими саме словами розповідати все це мені.