Читать книгу Господь симпатизує аутсайдерам (збірник) - Сергій Жадан - Страница 19

Святий Франциск

збудував це місто для серферів і героїв.

Він приводив сюди

кораблі королівських флотів і зупиняв їх

у тихих бухтах, над якими стояли тумани.

Іспанці зістрибували на берег,

і російські моряки

в рятувальних човнах, і золотошукачі

з Китаю прошивали ніч ліхтарями,

дивуючись тіням на пагорбах.

І кожна закладена церква

була як натруджений голос –

свободи стане всім,

якщо ви не будете тримати її для себе,

діліться хлібом і вугіллям на зиму,

дивіться на сонце крізь пляшкове скло океану,

золота вистачить на всіх,

але любов дістанеться лише найсміливішим!

Тисячі років потрібно для того,

аби вибрати з землі всі щедроти,

тисячі ночей необхідно,

аби вивчити звички місцевої скумбрії,

тисячі слів потребує той, хто говорить із вічністю.

Чума сходить у святковий порт,

і за нею висипають із костелів дівчата й підлітки,

зухвалі й золотошкірі, з першими таємницями

й католицькими гімнами –

діліться книгами та яскравим одягом,

діліться ним, діліться кавою та овочами,

в цьому місті ми всі захищені

молами та фортечними стінами,

стільки втіхи привезено сюди з цілого світу,

що нам робити з нею,

що нам робити з нею?

Я знаю, що святий Франциск охороняє її,

коли вона з’являється тут

на конференціях чи в бібліотеках,

охороняє її щоразу, коли вона ходить крамницями,

рахуючи копійки, на які має прожити до від’їзду,

охороняє від ворогів, охороняє від друзів.

І нервує, коли я йому підказую:

ділися з нею своїм терпінням,

ділися втомою, ділися радістю,

в цьому місті на кого їй ще покластися,

як не на тебе,

в цьому житті про кого нам із тобою ще говорити,

як не про неї,

кого нам іще охороняти,

кого ревнувати,

Франциску?