Читать книгу Просто гра - Светлана Талан - Страница 5

Наталія зустрічалась з Іллею кілька разів на тиждень. Іноді їм удавалося усамітнитися на цілу ніч, але це траплялося не дуже часто. Ілля жив з матір’ю та молодшим братом, дачі в них не було, тож майже завжди хтось із рідних був вдома. Одного разу мати забрала молодшого сина і поїхала на два дні до своєї знайомої в село, щоб допомогти садити картоплю. Ще двічі, коли мати була на роботі, а брат лишався вдома, Ілля платив хлопцеві, щоб той ішов гуляти в дворі. Вдома у Наталії завжди хтось був – якщо не батьки, то домогосподарка, яка весь час то готувала їжу, то носилася по кімнатах із ганчіркою, приходив ще іноді садівник. Тож дівчині усамітнитися зі своїм хлопцем у будинку не вдавалося. Залишалася лише Іра, у якої мати часто їздила в село, де лишився будиночок від покійних батьків. Там мати подруги саджала город, і Наталія користувалася цією можливістю, умовляючи Ірину сказати матері, що вона в неї заночує. Звичайно, Іра була нерівня Наталії, але її батьки давно вже змирилися, що дівчата нерозлийвода. На день народження Іри Алла Володимирівна особисто купувала подрузі доньки щось із фірмового одягу та недорогих прикрас. Для дівчини із бідної родини це було справжнім святом. Дещо з одягу їй дарувала і Наталія, пояснюючи, що то вже «вийшло з моди» або «вже набридло». Іра не гребувала і такими подарунками, бо молодість прагнула мати гарний вигляд і мати бодай трохи «фірми».

Після останньої ночі кохання, яку Наталія провела з Іллею в кімнаті подруги, дівчина геть втратила спокій. Вона просила хлопця бути обережним, але вони обидвоє так розпалилися, що в пориві пристрасті Ілля, якого Наталія міцно обхопила ногами, на мить втратив пильність і не зміг вчасно перервати статевий акт.

– Що ми наробили? – стривожилася Наталія.

– Бігом до ванної! – наказав їй Ілля.

Дівчина довго лила на себе воду, намагаючись змити із себе сліди таємного кохання, але відтоді в душу закралася тривога. Вона ходила розгублена настільки, що це помітила навіть мати.

– Доню, чи ти не захворіла? – запитала Алла Володимирівна, приклавши губи до її чола. – Здається, не температуриш.

– Усе добре, мамо, – посміхнулась дівчина. – У мене все гаразд.

– Точно?

Жінка тримала доньку долонями за обличчя і дивилася прямо в очі. Наталія не вважала себе брехухою, хоча іноді доводилося хитрувати. Їй вдалося витримати на собі погляд матері, і жінка заспокоїлася. За два тижні Наталія була в розпачі: у неї була затримка, а це означало, що вона завагітніла.

– Почекаю ще кілька днів, – втішала вона себе, хоча раніше такого з нею не траплялося. – Усе може бути, і затримка також.

Минуло ще кілька днів, аж раптом, коли Наталія хотіла з’їсти тушкованої капусти з м’ясом качки, її знудило. Вона ледь встигла добігти до туалету, щоб не виблювати в кімнаті.

Дівчина довго вмивалася холодною водою і раділа хоча б з того, що батьків не було вдома.

«Може, то качка несвіжа була?» – втішала вона себе.

Кілька днів поспіль Наталія заспокоювала себе, що природа помилилася і вона не вагітна. Своїми сумнівами вона поділилася з Іриною.

– Я так і знала! – сплеснула руками подруга. – Догралися? І що тепер робитимеш?

– Я ще не впевнена, що залетіла.

– Можна почекати трохи, але надії мало, – зітхнула Іра. – Ти вже Іллі сказала?

– Ні, – похитала головою Наталія.

– Він має знати! Вам потрібно побратися!

– Ти так думаєш? Але… Я ще не готова до сімейного життя! Яка з мене дружина?! А навчання?! Господи! Мене мама вб’є!

– Любиш кататися – люби й саночки возити… Та що тепер казати?! Пізно вже.

Наталія ладна була розревітися. Вона була розгублена, невпевнена в собі. Такою Іра її ніколи не бачила. Ірині крутилося на язиці сказати, що ось тепер зрештою правда відкриється і Алла Володимирівна буде не в захваті від її брехні, але дівчина поглянула на похнюплену подругу і стрималася. Вона сіла поруч, взяла її за руку.

– Ілля не відмовиться від тебе, коли про все дізнається? – спитала тихо.

– Ні! Ти що?!

– Ти впевнена?

– Стовідсотково!

– Тоді все не так вже й погано, як здається на перший погляд. Ти поговориш з ним, потім – з батьками, одружитеся, і народиш дитинку в законному шлюбі, – почала заспокоювати Ірина.

Від її слів на душі в Наталії трохи відлягло.

– І справді, – промовила вона, вислухавши подругу, – нічого страшного немає. Ну не планувала я народжувати, поки не закінчу навчання, але так сталося! Мої плани змінили деякі корективи, зсунувши намічений графік, але це не смертельно. Так?

– Звичайно! Головне, щоб твій Ілько не злякався. Ти поговори з ним, не відкладай розмову, – порадила Іра.

– Якось поговорю, – зітхнула Наталія.

Зустрівшись незабаром з Іллею, Наталія так і не наважилася з ним поговорити.

«Наступного разу», – вирішила вона.

За кілька днів закохані знову зустрілися, прогулялися вечором вулицями міста, але Наталія знову нічого не сказала Іллі.

– Ти чимось стурбована? – запитав він, помітивши, що дівчина геть розгублена та невесела.

– Ні! Ти що?! Тобі здалося, – поспішила вона його заспокоїти й одразу себе вилаяла за нерішучість. – Ілле, приходь до мене завтра по обіді.

– Куди до тебе? Додому?! – здивувався він.

– Так! Подивимось по відаку новенький бойовик, – запропонувала дівчина.

Ілля жодного разу не переступав поріг будинку Дубовиків, і пропозиція Наталії його здивувала.

– До тебе? – вкотре перепитав він.

– Так! Тобі ж подобаються бойовики?

– Із Джекі Чаном?

– Ага!

– Подобаються… А як твої…

– Їх не буде вдома.

– То, може, щось з еротики подивимося? – Ілля посміхнувся і підмигнув.

– Обійдешся!

Ілля переступив поріг великого двоповерхового будинку Дубовиків і завмер. Порівняно з тісною двокімнатною квартирою в хрущовці, де він проживав з мамою, простора вітальня з каміном, високою стелею й широкими вікнами здалася йому занадто великою. Юнак стояв, тупцював на місці, розгублений, немов потрапив у райське містечко, де все вишукане, дороге, чисте до блиску, так що навіть страшно ступити вперед.

– Ну чого ти завмер як укопаний? – посміхнулась дівчина і потягнула Іллю за руку до своєї кімнати на другому поверсі.

Ілля сидів на шкіряному дивані поруч з Наталією, втупивши погляд у телевізор. Він не розумів того, що відбувалося на екрані, і думав лише про те, що живе в справжньому болоті в той час, коли інші розкошують.

«Чи знайдеться мені тут місце, коли поберемося з Натою? – думав він. – Як чоловік я мав би забрати дружину до себе. Куди? У квартиру, де ми будемо щоранку штовхатися сідницями, намагаючись розминутися у вузьких проходах між меблями?»

Ілля з острахом подумав, що має купити золоті обручки на весілля, але де взяти кошти, не знав.

«А ще собі костюм на весілля, сорочку, нареченій весільну сукню, – крутилося в голові. – Де на все брати кошти?»

З дівчиною вони познайомилися в ремонтній автомайстерні, де Ілля працював автослюсарем. Батько Наталії Павло Ігнатович здав свою автівку в ремонт і попросив доньку дізнатися, чи можна вже забирати його «мерседес». То було кохання з першого погляду. Побачивши дівча з великими виразними очима, струнку, гарно вбрану, ошатну, Ілля не міг відвести від неї погляду. Наталії Ілля також запав у душу, і вона не спала цілу ніч, згадуючи замурзаного красеня зі статурою атлета. Наступного дня вона пішла до майстерні сама, щоб мати змогу хоча б трішки поспілкуватися з Іллею. Він якраз мив руки після роботи і був уже переодягнений у чистий одяг. Наталія першою заговорила до нього, почекала, поки хлопець витре руки, і з майстерні вони пішли вже разом. Додому Ілля не пішов, а запросив Наталію до кафе, і та миттю погодилась. Того вечора вони довго гуляли вулицями міста, домовилися, що зустрінуться найближчими вихідними і підуть до кінотеатру дивитися «Красуню» з Джулією Робертс. Цей фільм Наталія вже дивилася не один раз, але охоче погодилася на пропозицію хлопця. Так почалися їхні взаємини.

Зараз Наталія обережно позирала на небагатого коханого. Чорні шкарпетки, заштопані на пальцях; сорочка, що, напевно, дісталася в спадок від покійного батька, – довгі рукави матір підрізала й підшила, трансформувавши сорочку в літню; джинси в Іллі були найдешевші, куплені на місцевому ринку, – Наталія в таких речах добре розумілася; годинник механічний «Салют», навіть ремінець дешевенький. Наталія могла б якось випросити в батьків гроші, щоб купити коханому електронний наручний годинник «Montana», але не хотіла образити хлопця.

«Годинник ситуацію не врятує, – подумала Наталія, – потрібно міняти весь гардероб, починаючи від джинсового одягу й закінчуючи модними кросівками фірми «Adidas». Усе це буде, але не зараз».

Щойно фільм завершився, Ілля полегшено зітхнув і почав швидко прощатися. Наталія бачила, що у великому будинку із сучасними меблями хлопцеві було неручно.

– Я проведу тебе, – сказала Наталія. – У суботу сходимо на дискотеку?

– Авжеж! – охоче погодився юнак.

Уже на порозі вони зустріли матір Наталії, яка повернулася додому.

– Доброго дня! – привітався Ілля.

Наталія помітила, як зарожевіли кінчики його вух.

– Мамо, познайомся, це – Ілля! – сказала Наталія.

– Алла Володимирівна, – відрекомендувалась жінка, кинувши оцінний погляд на юнака.

– Дуже приємно, – промимрив Ілля й поспішив до виходу.

Наталія провела Іллю на подвір’я.

– У мене батьки хороші, – сказала йому дівчина. – Упевнена, що ти їм сподобаєшся!

– Якби ж то, – зітхнув він, згадавши охайну жінку з високою зачіскою, від якої пахло дорогими парфумами.