Читать книгу Тощо - Иван Драч - Страница 10

Була колись у мене баба Корупчиха,

Мені і досі її руки світять.

Була баба Корупчиха темна, неграмотна,

Мені і досі її руки світять.

Пекла баба Корупчиха пироги з калиною,

Мені і досі світ без неї темний.

Хто був голодний – приходив до Корупчихи,

Вона кожного вузликом наділяла.

Хто був холодний – грівся у Корупчихи

І виносив од неї вузлик у пазусі.

Хто був безсовісний, той лишався безсовісним,

А вона кожного вузликом наділяла.

Як насняться мені сни чорнющі —

Прийде Корупчиха, розв’яже вузлик,

Як насняться мені сни солодкі з калиною,

Прийде Корупчиха, зав’яже їх у вузлик.

Дуже журиться баба Корупчиха в могилі,

Руки їй склали, не може зав’язати вузлика.

Я не вірю у скатерки-самобранки,

Вірю у вузлики баби Корупчихи.

Сам їх бачив, сам їх розв’язував

І зав’язав їх навіки у пам’яті.

А Корупчиха білою хустиною запиналася,

Вузлика під шию ніколи не зав’язувала.

А ховали її у позиченій хустці,

Бо свої вона у вузлики пов’язала…