Читать книгу Тощо - Иван Драч - Страница 3

Балада золотої Цибулі

Оглавление

Звичайна цибулина —

Зоря нужденних.

Пабло Неруда

Вона – золотощока богиня продажних ринків —

Маятником погойдується в гроні вінка,

Обнявши за шию горбату тітку Горпину.

Вона – заплетена німфа в зів’ялі коси подруг,

Обмацана мільйонами ласих очей,

Прагне збутися своєї золотавої цноти!

Вона – малесенька баня підземних церковок —

Дрижить за свою золоту віруючу душу

Перед язичницькою захланністю тупого ножа!

Почервоній – простягаючи за її золото

                        сміття своїх мідяків!

Вона вже чує, як мліють її золоті груди

В передчутті газових обіймів джиґуна Вогню.

Вона – королева краси сільських світанкових

                                базарів —

Принишкло сидить на гауптвахті солдатської кишені,

Невинна золота фея жорстокого Апетиту.

Вона – рідна сестра черствого житнього Хліба

І близнючка-сестриця біложупанного Часнику,

Вона – золота граната у пащу студентського голоду,

Затята суперниця розвареної рохлі Картоплі,

Вірна подруга кухонної скромниці Солі,

Мала Жанна д’Арк на всіх англосаксів-мікробів,

Вона – ніжна Лаура якогось

                        кирпатого Петра Петрарки

З київського технічного училища на Подолі,

Захована у теплиці його саморобної валізки,

Чи вона – забута, занедбана Цибулина Попелюшка,

Що безіменно зітліє у шлунку якогось бонзи,

Вона, золота-золотісінька, не знає,

                                як їй судилось вмерти,

Чи судилось лягти їй святими білими німбами

На нерозгадану тайну пшеничної скибки,

Чи вона має крутити хула-хуп перед кривавим

                                                Шашликом

На срібному тлі грузинського князя Шампура…

Починається золота агонія

                           передсмертного стриптиза:

Вона скидає свою золотаву шубку,

Вона скидає свій золотавий лискучий светр,

Вона скидає свою золотисту ніжну сукенку,

Вона скидає свою золотісіньку льолю-лушпинку

І, оголена, біла, плаче од зґвалтованої цноти,

Вона – золота Цибулинка з маминого городу,

Вона – золота Весталка з храму Таємниці Буття,

Зібгана в золотий кулачок переляку…


Тощо

Подняться наверх