Читать книгу Соняшник. Поезії 1960–1970 років - Иван Драч - Страница 13

Помирають майстри. Чітко значать віки,

Їх життя вперезало вогнями й димами.

В груди траурних маршів дзвенять молотки,

І влягаються думи золотими томами.

Люди круто жили. Люди в сонце ходили

І державу науки несли на плечах,

Люди гупали кайлом в оранжеві брили,

Люди шквально згоріли, щоб день не зачах.

Амплітуда людська – від колиски до гробу.

Та не знати народу таких амплітуд,

Бо ошпарює реквієм мою душу окропом

І сподівану зрілість вишукує тут.

Сплять монархи труда. Зріє черга велика

До незайнятих тронів крізь думи густі.

Підмайстри мого віку! Я ваші ридання покликав,

Щоб на цвинтарі чолами підрости…